Уран [uk]

— Я не поїду звідси, поки не буде прийнято рішення. Що я доповім Шаблію? Що провалив збори, так? Ви розумієте, на що ви мене штовхаєте?

Зала принишкла й уважно стежила за тим, що робилося в президії.

— Товариші, оголошуємо перерву на десять хвилин! — вийшов зі становища Гайворон.

Далі Валинов повів розмову в бібліотеці.

— Ми, комуністи, будемо в першу чергу відповідати, якщо зірвемо збори. Розвели балаканину, як на базарі! — кричав Валинов.— Сніп буде повчати Турчина, яким способом добувати руду! Смішно, при всій моїй повазі до Ничипора Івановича. Або виступ товаришки Диньки! Йдеться про уран, про нові атомні електростанції, підводні човни, ракети, а вона запрошує уряд подивитися, яка в неї хата! Анекдот. Який примітив.

— Ні,— спокійно сказав Гайворон.— Ви чули, щоб хоч один сказав на цих зборах, що ми не віддамо землі? Не чули. І не почуєте, бо люди вірять партії й нічого не пошкодують для своєї Батьківщини. Але не можна забрати у них права, товаришу Валинов, перед тим, як бульдозери й вибухівка розвернуть ці гори й поля, знати, що їх чекає... А Текля Динька під дулами обрізів організовувала цю артіль, посивіла на цих полях, дві похоронні одержала з фронту замість синів, і не відбирайте у неї радості помилуватися своєю хатою...

— Облиште ви цю демагогію! — скипів Валинов.— Я одержав вказівку од секретаря обкому партії Шаблія провести ці збори і як уповноважений мушу її виконати.

— Я зараз повернуся, пробачте,— сказав Земцов і вийшов з бібліотеки.

У кімнату зайшли Ничипір Сніп і Савка Чемерис.

— У нас тут розмова, так що...— зустрів їх Валинов, але Гайворон запросив:

— Сідайте, Ничипоре Івановичу.

Валинов повернувся до вікна: не дадуть поговорити. Але вів далі:

— Мені взагалі не подобається ваш настрій і... ваші погляди на цю справу, товаришу Гайворон. Я помітив це ще на першому засіданні бюро райкому... І я переконаний, що ця... асамблея була підготовлена не без вашого відома.

— Ви, товаришу Валинов, відповідайте за свої слова,— у тон йому відповів Гайворон...— Тут зібралася не «асамблея», як ви зволили висловитися, а збори господарів цієї землі, і прошу їх поважати.

— А чого ви сердитесь, товаришу представник? — звернувся до Валинова Сніп.— Вас цікавить, що люди думають чи наші підняті руки?

— Товаришу Сніп, ми тут, пробачте, без вас вирішимо, що робити,— не стримався Валинов.

— Як це без нас? — переглянувся Ничипір із Савкою.— Ми жили на цих полях віками, а ви... приїхали й... без нас? Хто ви такі?

— Ничипоре, ходімо додому,— шарпнув за рукав Снопа Чемерис.

— Ні, хай скаже, хто він такий і за яким правом лякає мене переселенням...

— Якщо треба буде — переселимо й вас питати не будемо!— аж пашіло обличчя Валинова.— Не будемо.