Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
— Одна з тих жінок померла одразу, але інша… вона ще стояла дві секунди. Куля відбила їй верх черепа. Я гадаю, в неї поцілили з автомата, і дві секунди вона ще залишалася на ногах, а з неї вивергалося, як з вулкану. Тільки не лава бризкала, а її кров. Ну, найпевніше, це Мія наклепала. Таке я маю відчуття. Воно не зовсім логічне, але, на щастя для вас, сильне. Мія скористалася тим, що відомо було Сюзанні, щоб уберегти свого малюка.
— Мія? Молодий чоловіче, містере Дін, я не знаю ніякої…
— Стули пельку! — крикнув Едді. — Стули свою пельку, ти, пацюк! Ти брешеш, мерзотний тхір! Ти захланний, скупий кнур у людській подобі! Чому ти не розвісив по околицях оголошень? ПРИВІТ, Я — КЕЛ ТАУЕР! Я ЗУПИНИВСЯ В ІСТ-СТОУНГЕМІ НА РОКЕТ-РОУД! ЧОМУ Б ВАМ НЕ ЗАВІТАТИ В ГОСТІ ДО НАС З МОЇМ ДРУГОМ ААРОНОМ! НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРИХОПИТИ З СОБОЮ ЗБРОЮ!
Едді повільно підняв голову. Сльози люті стікали його обличчям. Біля дверей притиснувся спиною до стіни Тауер, з вибалушеними очима, зі змокрілим круглим обличчям. Піт виблискував у нього на лобі. Сумку з нещодавно придбаними книжками він тримав у себе проти грудей, немов щит.
Едді не зводив з нього очей. Кров скрапувала з його щільно стиснутих рук; знову почала розпливатися кривава пляма на рукаві його сорочки; цівка крові почала тепер уже текти і з кутика його рота. Йому здалося, він збагнув значення Роландового мовчання. Це була робота Едді Діна. Бо саме він знав Тауера на зовнішність і розумів його нутро, чи не так? Вельми добре розумів. Бо хіба не він сам ще не так давно вважав, що у всьому світі не існує речі важливішої за героїн? Чи не вірив він щиро у те, що все у світі, що не є героїном, можна продати або закласти? Чи не дійшов він був до межі, коли за наступну дозу готовий був буквально здати сутенерам власну матір? Чи не тому він зараз так лютує?
— Та ділянка на розі Другої авеню і Сорок шостої вулиці ніколи вам не належала, — сказав Едді. — Ні вашому батькові, ні його батькові, і так аж до самого Стефана Торена. Ви були при ній лише доглядачами, як я є доглядачем револьвера, котрий висить в мене при боці.
— Я заперечую!
— Справді? — спитав Аарон. — Як дивно. А я чув, як ти говорив про це пустище майже тими ж словами…
— Аароне, заткнися!
— …і то не один раз, — завершив спокійно фразу Діпно.
Щось луснуло. Едді підхопився на рівні, йому стрельнуло вгору по нозі свіжим болем від рани в литці. То був сірник. Роланд прикурював чергову сигарету. На цераті, що покривала стіл, поряд з іншими двома лежав її відірваний фільтр. На вигляд вони були, немов пігулки.
— Ось, що ви мені тоді сказали, — промовив Едді, раптом ураз заспокоївшись. Гнів витік з нього, як висмоктана з ранки зміїна отрута. Роланд надав йому можливість це зробити, і, попри прикушений до крові язик і скривавлені долоні, Едді був йому вдячний.
— Що б я тоді не казав… Я перебував під тиском… Я боявся, що ви самі можете мене застрелити!
— Ви сказали, що маєте конверт з датою — березень 1846 року. Що в конверті є аркуш паперу з написаним на ньому ім’ям. Ви сказали…
— Я заперечую…
— Ви сказали, що, якщо я назву написане на тім аркуші паперу ім’я, продасте мені ділянку. За один долар. І з умовою, що ви отримуватиме набагато більше — мільйони — десь до 1985 року… скажімо так.
Тауер видав регіт, що був схожий на короткий гавкіт.
— А чому б вам не запропонувати мені ще й Бруклінський міст на додачу?
— Ви пообіцяли. А тепер ваш батько спостерігає за тим, як ви збираєтеся порушити обіцянку.
Кельвін Тауер заверещав:
— Я заперечую кожне ваше слово!
— Заперечуй і будеш проклятий, — промовив Едді. — А тепер, Кел, хочу тобі ще дещо сказати, дещо таке, що відомо мені від мого розбитого, але все ще живого серця. Ти їси гірку їжу.[62] Ти цього не розумієш, бо хтось напоумив тебе, буцімто та їжа солодка, а твої власні смакові рецептори заніміли.
— Я не розумію, про що ви тут говорите! Ви божевільний!
— Ні, — промовив Аарон. — Він при розумі. Це ти божевільний, якщо не хочеш його послухати. Я гадаю… Я гадаю, він дарує тобі шанс переосмислити власне життя.
— Упокорися, — промовив Едді. — Хоча б раз вислухай кращого янгола, замість того, іншого. Той інший ненавидить тебе, Келе. Він тільки й того хоче, що вбити тебе. Повір мені, я знаю.
Тиша запала в кімнаті. З озера долинуло квиління гагари. З-за нього долітали не такі приємні звуки сирен.
Кельвін Тауер облизнув губи й сказав.
— Ви правду кажете про Андоліні? Він зараз дійсно в цьому місті?
62
Алюзія на біблійну розповідь про те, ще Господь заповів ізраїльтянам на Пасху їсти прісний хліб і гіркі трави на знак їх виходу з єгипетського рабства.