Кримінальне право України. Загальна частина.
- Автор: Вереша Роман Вікторович
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-01-0312-1
- Жанр: право
Электронная книга - «Кримінальне право України. Загальна частина.». Краткое содержание книги:
Видання розраховане на студентів, аспірантів, викладачів, наукових працівників, а також на всіх, хто цікавиться питаннями кримінального права.
У кримінально-правовій літературі пропонувались різні класифікації помилок. Так, одні вчені виділяли помилки по відношенню до: 1) суспільної небезпечності діяння; 2) обставин, що є елементами складу злочину; 3) юридичних факторів (помилку в праві). Інші науковці класифікували помилки за такими підставами, як предмет (юридична і фактична), причини виникнення (вибачлива або невибачлива), значущість (суттєва і несуттєва), соціально-психологічне походження (винувата та невинувата).
Вивчення помилок з точки зору багатоманітності їх класифікаційних ознак становить значний науковий інтерес. Це питання потребує ґрунтовного самостійного дослідження, ми ж зупинимось на традиційній класифікації помилки в кримінальному праві. За цією класифікацією розрізняють юридичну та фактичну помилки.
Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про правову сутність або правові наслідки вчинюваного нею діяння. В літературі такий вид помилки інколи називають помилкою в праві. Юридична помилка може мати вираз перш за все в неправильному уявленні особи про злочинність або незлочинність свого діяння. Так, особа вважає, що її дії злочинні і тягнуть за собою кримінальну відповідальність, тоді як КК України вони не передбачені. Наприклад, особа вважає, що умисне приниження честі і гідності особи, що виражене в непристойній формі, є злочином[10]. Однак кримінально-правової заборони такого діяння не існує. Відповідно до ч. 3 ст. 3 КК України: «Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом». Отже, в цьому разі особа не повинна нести кримінальну відповідальність.
Однак можливі і протилежні випадки, коли особа вважає, що вчинене нею діяння не тягне кримінальної відповідальності, але КК України визначає таке діяння злочином. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Більшістю вчених і практичними працівниками це правило визнається непорушним. У переважній більшості випадків це так і є. Однак можливі ситуації, коли особа, що порушила кримінально-правову заборону, не лише не знала про неї, а й не могла знати за тих умов, в яких вона перебувала в момент порушення цієї заборони.
Другий різновид юридичної помилки може полягати у неправильному уявленні особи стосовно виду злочину або окремого його різновиду (цей вид помилки ще називають помилкою щодо кваліфікації). Наприклад, особа вважала, що вчинила грабіж, а насправді то був розбій. Названа обставина не входить до предметного змісту вини і не обов’язково має охоплюватись свідомістю винуватого. У разі коли особа припускається помилки щодо кваліфікації вчиненого злочину, вона відповідатиме за фактично вчинений злочин.
Третій різновид юридичної помилки стосується виду і розміру покарання за злочин, що вчинив винуватий. Цей вид помилки не впливає на вину і відповідальність, оскільки перебуває за межами суб’єктивної сторони складу злочину. Таким чином, за загальним правилом, юридична помилка не впливає на кваліфікацію, розмір та вид покарання, що визначаються судом.
Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про характер або фактичні наслідки своєї діяльності. У теорії кримінального права виділяється кілька різновидів фактичної помилки, а саме: помилка щодо об’єкта злочину; помилка щодо фактичних обставин, що належать до об’єктивної сторони складу злочину; помилка щодо розвитку причинного зв’язку між злочинним діянням і шкідливими наслідками такого діяння (помилка у причинності); помилка особи щодо кваліфікуючих ознак складу злочину.
Помилка щодо об’єкта злочину — це хибне розуміння особою виду, характеру та інших особливостей соціальних цінностей, на які вона посягає. Особа, яка припустила таку помилку при однорідності об’єктів, за загальним правилом, відповідатиме за закінчений злочин. Помилка щодо об’єкта впливає на кваліфікацію вчиненого злочину в разі юридичної неоднорідності об’єктів злочину. Вчинений злочин за наявності такої помилки кваліфікується залежно від спрямованості умислу. Від помилки в об’єкті злочину слід відрізняти помилку в предметі злочину і помилку в особі потерпілого.
У разі помилки в предметі злочину кваліфікація вчиненого залежить від того, обов’язковим або факультативним елементом складу злочину є предмет у кожному конкретному випадку. Помилка в предметі, що є обов’язковим елементом складу злочину, впливає на кваліфікацію вчиненого. Помилка в предметі, що є факультативним елементом складу злочину, на кваліфікацію не впливає. Це, як правило, має місце у випадках, коли предмета притаманні особливі властивості, наприклад, зброя, наркотичні засоби, вибухові речовини тощо. В таких випадках відповідальність має наставати за спрямованістю умислу.
10
В КК України 1960 року діяла ст. 126, що передбачала відповідальність за образу. В КК України 2001 року відповідальність за образу не передбачається.