Я вмію стрибати через калюжі

Екзаменаційні запитання видалися мені не дуже важкими, але після іспиту, порівнявши свої відповіді з Вільямовими, я вирішив, що наробив помилок, бо він понаписував щось зовсім інше.

Я сказав батькові, що завалився.

— Дарма, — відповів він. — Головне, що ти спробував.

За тиждень до кінця навчального року поштою надійшов адресований мені великий коричневий конверт. Його вручили батькові, і він з матір’ю та Мері вже чекав мене в кухні, коли я повернувся із школи.

Я розірвав конверт і вийняв згорнутий удвоє аркуш.

«Шановний сер!

З приємністю повідомляємо, що вам призначено стипендію…»

— Мені дали стипендію! — вигукнув я, не вірячи власним очам, і обвів поглядом рідних, немов чекаючи від них пояснення.

— Покажи-но, — сказав батько і взяв аркуш у мене з рук.

— Справді дали! — схвильовано вигукнув він. — Ось, читай. — Він віддав листа матері. — Тут так і стоїть, чорним по білому! Уявляєш — дали стипендію! Аж не віриться! Стипендію! — Він обернувся й ляснув мене по спині. — Молодця, синку! Ти таки взяв своє! — А тоді звернувся до матері: — А за що ж йому платитимуть стипендію? Прочитаймо ще раз. Ким він стане?

— Бухгалтером, — відповіла Мері, читаючи листа з-за плеча матері. — Він матиме власний кабінет і все таке інше.

— А хто в нас тут бухгалтер? — спитав батько, намагаючись уявити собі, що це таке. — Той, що веде облік у великій крамниці в Балунзі, — бухгалтер чи ні?

— Ні, — рішуче заперечила мати. — Авжеж, ні. Він рахівник. Бухгалтер має бути дуже освічений.

— Містер Брайєн, напевно, бухгалтер, — зауважила Мері. — Отой, що працює на маслозаводі. Кажуть, він одержує шість фунтів на тиждень.

— Брехня, — відказав батько. — Там, мабуть, сам управитель не одержує стільки. От зараз поїду й розпитаю в нього самого, що воно за птах — бухгалтер. В усякому разі, схоже на те, що нашим злидням настав кінець. Якщо Алан колись зароблятиме шість фунтів на тиждень, то йому сам чорт буде запанібрата.

Батько не став гаяти часу — осідлав коня й подався до маслозаводу. Повернувся він надвечір з іще однією разючою новиною. Вільям Фостер не пройшов!

— Щира правда! — вигукував батько, неспроможний стримати збудження. — Я зустрів місіс Фостер, і вона сказала мені гордо-прегордо, що вони одержали листа, в якому повідомляється, що Вільяму дозволено складати іспити ще раз — наступного року. Побачили б ви, яка в неї зробилася фізіономія, коли я розповів їй про Алана! І я розмовляв з Брайєном, — вів він далі. — Ти маєш рацію, Мері, він таки бухгалтер. І він сказав мені, що бухгалтери найвищого класу одержують навіть більше, ніж шість фунтів на тиждень, — хоча, хтозна, може, він і прибрехав. І коли людина стає бухгалтером, то поряд з її прізвищем ставляться відповідні літери. Стривайте, я подивлюсь, я записав їх… — Він обмацав кишені й витяг папірця. — Ось вони, я їх записав з Брайєнових слів: Л. І. Б. — ліценціат інституту бухгалтерів, тільки я не второпав, що це означає. Але Брайєн каже, що мало хто має таке звання, й здобути право на такі літери — це неабищо. — Батько схвально глянув на мене. — Ніколи не думав, що доживу до того дня, коли до імені Алана додаватимуть літери.