Гаррі Поттер і смертельні реліквії
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Краткое содержание книги:
Він відвернувся від вікна і погляд його впав на ще один своєрідний предмет, що стояв на захаращеному, вигнутому дугою серванті. Це було кам'яне погруддя вродливої, однак суворої відьми у напрочуд химерному головному уборі. Дві штучки, схожі на золоті слухові трубки, стирчали по обидва боки. Зверху в неї на голові був шкіряний пасок з парою блискучих синіх крилець, а з другого такого самого паска, що оперізував чоло, звисала знайома жовтогаряча редиска.
— Гляньте на це, — сказав Гаррі.
— Яка краса, — зіронізував Рон. — Дивуюся, що він не нап'яв цю штуку на весілля.
Вони почули, як грюкнули вхідні двері, і за мить по Гвинтових сходах видерся нагору Ксенофілій. Його тонкі ноги були тепер у високих гумових чоботях, у руках він тримав тацю з різнокаліберними чашками і паруючим чайничком.
— Ага, ти звернув увагу на мій улюблений винахід, — сказав він, подаючи тацю Герміоні, й підійшов до Гаррі, що стояв біля погруддя. — За взірець я взяв голову прекрасної Ровіни Рейвенклов. "Розум безмежний — це скарб величез ний!"
Він показав на схожі на слухові трубки пристрої.
— Це руйносмикові сифони. Усувають усе, що заважає людині думати. Оце, — показав він на крихітні крильця, — козлокосів пропелер, він стимулює піднесений стан свідо мості. І нарешті, — показав він на жовтогарячу редиску, — керована сливка для посилення здатності сприймати над звичайне.
Ксенофілій повернувся до таці з чаєм, яку Герміоні вдалося не дуже надійно притулити на захаращеному приставному столику.
— Дозвольте запропонувати вам відвар гурдикореня, — сказав Ксенофілій. — Самі настоюємо. — Він почав розливати напій, схожий на буряковий сік, а тоді додав: — Луна аж за Нижнім мостом, вона страшенно рада, що ви тут. Зараз прийде, бо вже наловила достатньо плімпів на юшку. Сідайте, будь ласка, беріть цукор.
— Ну, ось, — він зібрав з крісла хиткий стос паперів і сів, схрестивши ноги в Гумових чоботях, — чим я можу допомогти, містере Поттер?
— Ну, — Гаррі зиркнув на Герміону, що підбадьорливо кивнула головою, — йдеться про той знак, що був у вас на шиї на весіллі Вілла і Флер, містере Лавґуд. Нам цікаво знати, що він означає.
Ксенофілій підняв брови.
— Ти маєш на увазі символ Смертельних реліквій?
— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ —
Гаррі озирнувся на Рона й Герміону. Вони теж, здається, не зрозуміли, що мав на увазі Ксенофілій.
— Смертельних реліквій?
— Саме так, — підтвердив Ксенофілій. — Ви що, про них не чули? Це мене не дивує. Дуже й дуже мало чаклунів у них вірить. Візьміть отого молодого придурка на весіллі твого брата, — кивнув він у бік Рона, — котрий почав мене звинувачувати, ніби я ношу символ відомого темного чаклуна! Яке невігластво! У цих реліквіях немає нічого темного… принаймні не в тому примітивному сенсі. Цей символ використовують, щоб виявити себе одновірцям у надії, що вони допоможуть правовірному в Пошуку.
Він кинув у відвар гурдикореня кілька грудочок цукру, розмішав і випив.
— Вибачте, — сказав Гаррі. — Я щось не все зрозумів.
Він теж чемно відсьорбнув з чашки і трохи не вдавився — рідина була така гидотна, наче хтось розчинив у ній проносний горошок—на—всяк—смак із шмарклями.
— Бачиш, правовірні шукають Смертельних реліквій, — відповів Ксенофілій і цмакнув губами, явно насолоджую чись відваром.
— А що воно таке — Смертельні реліквії? — запитала Герміона.
Ксенофілій відсунув порожню чашку.
— Припускаю, всі ви знаєте "Казку про трьох братів"? Гаррі заперечив, а от Рон з Герміоною відповіли ствердно. Ксенофілій статечно кивнув головою.
— Ну—ну, містере Поттер, але ж усе починається з "Казки про трьох братів"… є десь тут у мене один примірник…
Він невпевнено роззирнувся по кімнаті, оглядаючи численні стоси пергаменту й книжок, але Герміона сказала:
— Я маю, містере Лавґуд, ось вона
І вийняла з вишитої бісером сумочки "Казки барда Бідла".
— Оригінал? — гостро запитав у неї Ксенофілій, а коли вона кивнула головою, сказав: — Ну, то прочитай її вголос. Так ми найкраще все зрозуміємо.
Е— е… гаразд, нервуюЧИСЬі погодилася Герміона. Розгорнула книжку, і Гаррі побачив, що символ, який вони досліджували, був саме на ційсторінці вгорі. Герміона легенько прокашлялася й почала читати
— "Було собі троє братів, і брели вони якось у сутінках по безлюдній звивистій дорозі…"
— Мама нам завжди казала, Щоце було опівночі, — докинув Рон, потягуючись, і заклав руки за голову, щоб зручніше було слухати. Герміона роздратовано на нього зиркнула.
Вибач, але мені здається, що опівночі звучить страшніше! — пояснив Рон.
Наче нам і так не вистачає в житті страхіть, — не стримався Гаррі. Ксенофілій, здається, не звертав на це великої уваги, а просто дивився на небо у вікні. — Далі, Герміоно.
— "За якийсь час брати підійшли до річки. Вона була надто глибока, щоб перейти вбрід, і надто бурхлива, щоб перепливти. Однак брати навчені були мистецтву чарів, тому вони просто махнули чарівними паличками, і над підступною водою виник міст. Коли вони вже були на сере дині цього мосту, дорогу їм заступила постать у каптурі
І ось з ними заговорила Смерть »
— Вибач, —урвав її Гаррі, — але з ними заговорила Смерть?
— Це ж казка, Гаррі!
— О—о, так, вибач. Далі.
— " J ось з ними заговорила Смерть. Вона була сердита, що її обдурили, і що три нові Жертви вислизають у неї з—під носа, бо раніше всі подорояснітоПилися у цій річці. Але Смерть була підступна. ВоНа вдавано привітала трьох братів з такими успішними чарами і сказала, що кожен з них заслуговує від неї на винагороду за те, що так хитромудро її уникнув.
І от старший брат, що був дуже войовничий, забажав отримати наймогутнішу в світічарівну паличку: паличку, з якою він завжди перемагав би суперників, паличку, гідну чаклуна, котрий здолав саму Смерть! Смерть тоді підійшла до найстарішої на березі річки бузини, зробила з її гілкичарівну паличку і віддала її старшому братові.
Середульший брат, що був дуже пихатий, вирішив ще більше принизити Смерть і захотів здобути здатність воскрешати померлих. Смерть знайшла на березі річки камінь і подала його середульшому братові зі словами, що цим каменем він зможе воскрешати мертвих.
А тоді Смерть запитала третього, меншого брата, що він бажає. Менший брат був найскромніший і наймудріший з усіх братів і не повірив Смерті. Тому попросив дати йому щось таке, що дало б йому змогу звідти піти, і щоб Смерть не йшла за ним по п'ятах. І Смерть вельми неохоче вручила йому свій плащ—невидимку".
— Смерть мала плащ—невидимку?—знову втрутився Гаррі.
— Щоб непомітно підкрадатися до людей,—пояснив Рон. — Бо іноді їй набридає підбігати до них, ляскати в долоні й верещати… вибач, Герміоно.
— "Тоді Смерть відійшла вбік і пропустила трьох братів, а вони пішли собі далі, з подивом обговорюючи пригоду, яка з ними сталася, й захоплюючись дарами Смерті.
Через деякий час шляхи братів розійшлися.
Старший брат ішов цілий тиждень чи й більше, і зайшов у далеке село, де жив його колега—чаклун, з яким він колись був посварився. Зрозуміло, що маючи за зброю найстарішу бузинову паличку, він легко переміг у двобої. Покинувши на підлозі мертвого суперника, старший брат пішов у шинок, де голосно вихвалявся могутньою чарівною паличкою, яку він забрав у самої Смерті, і яка зробила його нездоланним.