Велике плавання

Я негайно зупинив його.

На цвяху в комірці над майстернею я відшукав свого фартуха і, надівши його, не гаючись, заходився готувати їжу, а господар у цей час слухав розповідь мавра про його пригоди.

Мізерні запаси мого господаря одразу ж підказали мені, що справи його досить кепські, але в мене грошей було вдосталь. І перебував я в Генуї, де, не сходячи з місця, можна купити все — від головки часнику до трищоглового судна.

Через півгодини обід був готовий. Синьйор Томазо з задоволенням їв приготовані мною страви. І за столом ми вели далі свою розмову. Я розповів господареві, де і чому ми залишили Орніччо, змалював йому чудовий острів Гуанахані і нашого милого Аотака. Треба сказати, що останні дні я мало бачився з моїм червоношкірим другом, бо наслідний принц Хуан, вражений його кмітливістю, тимчасово взяв його до себе в охоронці.

Виявляється, що звістка про наше повернення досягла Генуї набагато раніше, ніж я прибув сюди.

Флорентієць Аннібал Януарій, який перебував у Барселоні, коли ми прибули, сповістив про всі наші відкриття свого брата у Флоренції, і цей лист облетів усю Італію. Ще ліпше зробив Габріель Санчес, якому адмірал повідомив про все, що з ним сталося: він послав цього листа надрукувати і розповсюдив у кількох сотнях екземплярів в Італії, Франції та Англії.

Необхідно зазначити, що в самій Іспанії відомості про відкриття поширювалися не так легко — Фердінанд боявся суперництва Португалії і приховував подробиці подорожі у західні моря.

Вислухавши оповідь мавра, синьйор Томазо за обідом звернувся до мене:

— Синьйор Альбухаро чимало зазнав злигоднів. Він змінив віру і прийняв християнство, змушений до цього жадібністю іспанських монархів і жорстокістю інквізиції. Це допомогло йому уникнути на деякий час переслідування і дало йому змогу спокійно зайнятися своїми справами. Але жадібні іспанські монархи, відчуваючи брак грошей, знову хочуть запроторити його у в'язницю святої інквізиції, звинувачуючи в тому, що він начебто таємно виконує й далі обряди своєї релігії. Синьйор Альбухаро міг би давно залишити Іспанію, але там перебуває його наречена, дочка такого ж бідолахи, як і він сам. Тому він вирушає у Венецію, де дож[94] Дандоло обіцяє йому заступництво й охоронну грамоту від папи, з якою він уже спокійно зможе повернутися до Іспанії. Розпочавши справу, ти повинен завершити її. Сьогодні ж необхідно підшукати парусник, який відвезе його до Венеції, не заходячи ні в Сіцілію, ні в Неаполь, де інквізиція може схопити свою жертву.