Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити
- Автор: Карнеги Дейл
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Компанія ОСМА
- ISBN: 978-617-538-057-4
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити». Краткое содержание книги:
Дозвольте цій книзі змінити на краще ваше життя. Не варто жити у тривогах та напрузі, що не дозволяють вам тішитися повноцінним, активним та щасливим життям!
Для широкого кола читачів.
«Двадцять два роки тому я закрив свою приватну юридичну фірму і став торговим представником одного американського видавництва юридичної літератури. Я спеціалізувався на продажу комплектів юридичних книг юристам — комплектів, без яких майже неможливо було обійтись.
Я мав добру підготовку для цієї роботи. Я вивчив усі прийоми прямих продажів, мав переконливі відповіді на всі можливі заперечення. Перш ніж подзвонити потенційному клієнту, я ознайомлювався з його минулими справами, природою його практики, його політикою та хобі. Під час розмови я вміло користувався цією інформацією. Але щось ішло не так. У мене просто не було замовлень!
Я почав втрачати надію. Дні і тижні минали, я знову і знову аналізував свої зусилля, але все одно не міг продати стільки товару, щоб покрити свої витрати. У мені росло відчуття страху. Я почав боятися дзвонити людям. На порозі у потенційного клієнта це відчуття жаху ставало таким сильним, що я вагався або виходив надвір, аби пройти круг кварталом. Потім, втративши цінний час і зібравши достатньо мужності, щоб постукати у двері, я тремтливою рукою брався за клямку, а потай сподівався, що не застану власника кабінету на місці!
Мій менеджер з продажів погрожував закрити мій кредит, якщо я не продам більше замовлень. Моя дружина просила грошей, щоб заплатити за продукти для себе і наших трьох дітей. Тривога охопила мене, розпач мій зростав. Я не знав, що робити. Як я вже сказав, я закрив свою фірму й відмовився від багатьох клієнтів. Тепер я був розорений. У мене не було грошей, навіть щоб заплатити за номер у готелі. Не мав і за що купити квиток додому — та я й не наважувався повернутись переможеним, навіть якби у мене і був квиток. Зрештою, по завершенні іще одного жахливого дня, я приповз у свій номер — востаннє, як я думав. Я був певен, що це кінець. Я був знесилений, знищений, не знав, куди подітися. Я не знав, чи я ще живий. Я шкодував, що взагалі народився на світ. На вечерю у мене була лише склянка молока. Фактично, навіть цього я не міг собі дозволити. Тієї ночі я зрозумів, чому люди у відчаї відчиняють вікно і стрибають. Я й сам так зробив би, якби мав мужність. Я почав думати, нащо живу, — і не зміг собі відповісти. Я не знав.
Оскільки мені більше ні до кого було звернутися, я звернувся до Бога. Я почав молитися. Я благав Його дати мені світло і розуміння, вказати дорогу у темряві, розсіяти пустку, що зімкнулася довкола мене. Я просив Бога, щоб він допоміг мені отримати замовлення на мої книги і дав мені гроші, аби нагодувати мою дружину і дітей. Після молитви я відкрив очі і побачив Біблію, що лежала на шафі у цьому самотньому номері. Я відкрив її і прочитав безсмертні слова Ісуса, що надихали безліч поколінь самотніх і стурбованих людей — слова, з якими Він звернувся до своїх апостолів, щоб утримати їх від хвилювання:
Через те вам кажу: не журіться про життя своє, що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? ...Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
Коли я помолився і прочитав ці слова, сталося диво: моє нервове напруження зникло. Моя тривога, мої страхи і хвилювання перетворились на зігріваючу серце мужність, надію та переможну віру.
Я був щасливий, хоча й не мав грошей, щоб оплатити рахунок у готелі. І міцно заснув — вперше за багато років звільнений від неспокою.
Наступного ранку я ледве дочекався, поки відкриються офіси моїх потенційних клієнтів. Була похмура дощова днина, та до дверей свого першого клієнта я підійшов з відчуттям оптимізму й бадьорості. Я твердо і впевнено повернув ручку. Увійшовши, я побачив потрібного чоловіка і звернувся до нього енергійно, з належною гідністю й усмішкою: „Доброго ранку, містере Сміте! Я Джон Р. Ентоні з національного видавництва юридичної літератури!“
„О, так! — усміхнувся він у відповідь, підводячись із крісла з простягнутою рукою. — Радий вас бачити. Сідайте!“
Того дня я продав більше книг, ніж за багато тижнів. Того вечора я з гордістю повертався до готелю як переможець! Я відчував себе новою людиною. Я і був новою людиною, бо мав новий переможний дух. Того дня я вечеряв не молоком. О ні, панове! У мене був стейк з гарніром. Відтоді обсяги моїх продажів просто-таки злетіли угору.