Останній дон
- Автор: Пьюзо Марио
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Анатолий Васильевич Онышко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Останній дон». Краткое содержание книги:
Також написав романи «Дурні вмирають» (1978), «Сицилієць» (1984), «Четверта К» (1991) і кілька кіносценаріїв. 1996 р. вийшов роман «Останній дон», який є завершенням «Хрещеного батька». В ньому діють герої прославленого роману та їхні нащадки.
— Уолтере, це все мине, тут потрібен час, — тихо промовив Ґроневельт. — Висувай свою кандидатуру на сенатора. Кращі роки твого життя ще попереду, ти ще чималого досягнеш.
Вейввен сам відхилився від Кросса й заговорив до Ґроневельта, його голос був тепер спокійнісінький:
— Невже ти не бачиш, що я вже не вірю в щось краще? Мені не вільно розповісти комусь, що я відчуваю насправді, навіть своїй дружині. А я відчуваю тільки ненависть. Ба скажу тобі навіть більше. Виборці тепер зневажають мене, сприймають за недолугого дурня. Чоловік дозволяє замордувати свою доньку і не годен покарати убивці. Хто довірить такому недотепі добробут великого штату Невади? — Губернатор скривився в посмішці. — Цього проклятого обрубка оберуть швидше за мене. — Вейввен помовчав і додав: — Альфреде, забудь про те. Я нікуди не висуватимусь.
Ґроневельт пильно дивився на губернатора й уловив те, чого не бачили Піппі та Кросс. Тяжке лихо часто ослаблює людину, але Ґроневельт наважився ризикнути:
— Уолтере, а ти висунеш свою кандидатуру в сенат, якщо той чоловік буде покараний?
Губернатор начебто не зрозумів. Його очі ледь зирнули в бік Піппі та Кросса і втупились у Ґроцевельтове обличчя.
— Зачекайте мене в конторі, — кинув Ґроневельт Піппі та Кроссові.
Піппі й Кросс заквапились до дверей, Ґроневельт і губернатор Вейввен зосталися самі.
— Уолтере, — поважно промовив Ґроневельт, — нині вперше в нашому житті ми повинні бути відверті до кінця. Ми знаємось двадцять років: хіба хоч раз я тебе підвів? Тож скажи мені, про це не дізнається ніхто. Ти висунеш свою кандидатуру знову, якщо той хлопець піде з цього світу?
Губернатор підійшов до бару й налив собі віскі, проте не випив.
— Я зареєструюсь, — усміхнувся він, — наступного дня, як побуду на похороні цього хлопця й скажу, що прощаю йому. Моїм виборцям це сподобається.
Ґроневельт відітхнув. Діло зроблене. Відчувши полегшу, дозволив собі розгніватись:
— Та спершу піди до свого дантиста, — мовив він губернаторові. — Тобі треба почистити ті клятущі зуби.
Піппі і Кросс чекали Ґроневельта в конторі його апартаментів на даху височезного готелю. Ґроневельт повів їх у житлову частину, щоб вони почувалися затишніше, й розповів про свою розмову з губернатором.
— З губернатором усе гаразд? — запитав Піппі.
— Губернатор не був такий п'яний, як удавав, — відповів Ґроневельт. — Він дав свою згоду, але залишиться непричетним.
— Я вилечу на Схід сьогодні ввечері, — мовив Піппі. — Нам треба мати згоду Клерікуціо.
— Перекажи їм, що, як на мене, губернатор може зійти високо, — говорив Ґроневельт. — Аж до верхівки. Він стане неоціненним другом.
— Джорджіо й дон зрозуміють це, — запевнив Піппі. — Просто я маю про все їм докладно розповісти й дістати згоду.
Ґроневельт поглянув на Кросса й усміхнувся, потім обернувся до Піппі:
— Піппі, — лагідно заговорив він, — гадаю, для Кросса настав час приєднатися до «родини». Хай, певне, летить на Схід із тобою.
Проте Джорджіо Клерікуціо вирішив сам прилетіти для зустрічі на Захід, до Лас-Веґаса. Він хотів, щоб сам Ґроневельт пояснив йому ситуацію, а Ґроневельт уже років із десять нікуди не виїздив.
Джорджіо і його охоронці замешкали в одній з вілл, дарма що він не був завзятим гравцем. Ґроневельт добре тямив, кому робити винятки. Він відмовляв у віллах впливовим політикам, фінансовим гігантам, інколи найславетнішим голлівудським зіркам, прегарним жінкам, що спали з ним, і близьким особистим друзям. Навіть Піппі Де Лені. Проте надав віллу Джорджіо Клерікуціо, хоч той мав спартанські уподобання й не міг по-справжньому оцінити надзвичайну розкіш. Адже кожен вияв поваги враховували, додавали до списку, а непоштивість, навіть наймізернішу, коли-небудь могли пригадати.
Вони зустрілись на віллі Джорджіо. Ґроневельт, Піппі і Джорджіо... Ґроневельт пояснив ситуацію:
— Губернатор може стати неоціненним надбанням для «родини». Якщо він набереться духу, то йтиме вперед усе далі, спершу до сенаторства, а потім і президентства. Коли таке станеться, ви матимете неабиякий виграш, бо спортивні парі будуть легалізовані в усій країні. «Родині» це дасть мільярди, і ті мільярди аж ніяк не будуть брудними грішми. То будуть чисті гроші. Тож, гадаю, нам треба щось діяти.