Чаклун та сфера. Темна вежа IV

Сюзен і собі мовчала всю дорогу, поки до міста не лишилася якась миля, і тільки потім спитала про те, що не давало їй спокою. Своє питання вона хотіла поставити по тому, як він почне розпитувати її, і порушувати мовчанку самій було вкрай неприємно, але врешті-решт цікавість узяла гору.

— Звідки ви, пане Деаборн? Що привело вас до нашої глухомані в Серединному світі… нічого, що я запитую?

— Анітрохи, — відповів він, всміхаючись до неї. — Мені хотілося поговорити, але я не знав, з чого почати. Я не надто вправний у розмовах. — «А в чому ти вправний, Вілле Деаборн?» — одразу ж виникло в неї питання, бо, вмощуючись у сідлі, вона випадково торкнулася рукою згорнутої ковдри, яка була прив’язана ззаду, і відчула, що всередині щось є. На дотик схоже на револьвер. То не конче мала бути зброя, але Сюзен згадала, як його руки інстинктивно опустилися до пояса, коли вона скрикнула від несподіванки.

— Я з Внутрішніх бароній. Мабуть, ви й сама вже про це здогадалися. Ми балакаємо по-своєму.

— Еге ж. А дозвольте поцікавитися, з якої ви баронії?

— З Нового Ханаану.

Зачувши це, Сюзен оживилася. Подумати тільки: Новий Ханаан! Це ж самісіньке осердя Альянсу! Звісно, це вже не те, що раніше, але все одно…

— Часом не з Ґілеаду? — спитала вона, почувши в своєму голосі відтінок дівчачої сентиментальності та щиро зневажаючи себе за неї.

— Ні, — з усміхом відказав він. — Моєму селу далеко до Ґілеаду. Я з Гемфіла, звідти до Ґілеаду сорок коліс. Воно навіть менше за Гембрі.

«Коліс? — з подивом подумала Сюзен. Слово було застаріле. — Він сказав: коліс».

— А що ж тоді привело вас до Гембрі? Це не таємниця?

— Звісно, ні. Я приїхав зі своїми друзями, Річардом Стоквортом із Пенілтона, що в Новому Ханаані, і Артуром Гітом, дуже веселим молодим чоловіком. От він з Ґілеаду. Ми тут за наказом Альянсу. Ми рахівники.

— І що ж ви рахуєте?

— Усе, що може статися в нагоді Альянсові наступні кілька років, — його голос посерйознішав. — Халепа з Добрим Чоловіком уже сягнула за край.

— Невже? Ми так далеко від центру подій, що до нас майже не доходять новини.

Він кивнув.

— Саме тому ми й тут. Баронія Меджис завжди зберігала відданість Альянсові, тож якщо знадобляться припаси, то їх відправлять з цієї частини Зовнішньої Дуги. Питання в тому, на яку кількість може розраховувати Альянс.

— Кількість чого?

— Так, — погодився він, наче вона не питала, а стверджувала. — І на кількість чого.

— Ви так говорите, наче Добрий Чоловік справді становить серйозну загрозу. Він же лише бандит, що припудрює свої грабіжки та вбивства балачками про рівність і демократію.

Деаборн лише знизав плечима, і Сюзен вже було подумала, що інших коментарів від нього не дочекатися. Але потім він неохоче сказав:

— Так було колись. Часи змінилися. Бандит став генералом, і тепер генерал хоче стати правителем від імені народу, — помовчавши трохи, він похмуро додав: — Північні й західні баронії у вогні, леді.