П'ята Саллі

Публіка сміялася та плескала.

Але доки Джинкс витанцьовувала біля ближніх столиків, одна жінка нахилилася, торкнулася червоних плям серветкою та глянула ближче.

— Вона справжня! — закричала вона. — Це кров! Вона насправді вбиває себе.

Більше оплесків. Та коли Джинкс виструнчилась, аплодисменти завмерли й всі глядачі задивились на неї в благоговійній тиші. До них дійшло, що вони зараз спостерігали не за черговим садистським панк-рок-виступом. Зупинилися офіціантки. Завмерли прибиральники. Всі спостерігали за кривавим танцем смерті.

Тупа сука! Вона справді намагалася всіх нас вбити. Я натиснула та вперлася, щоб вийти, але безуспішно, поки вона не підсковзнулася на власній крові, що її й відвернуло. Тоді щось штовхнуло мене ззаду, шепочучи: «Твій вихід».

На мить я завмерла під світлом софітів. Публіка мене лякала. Тоді я засміялась та скрикнула:

— Чарівне вечірнє шоу закінчилось, пані та панове. Крові ніякої нема. Вина ніякого нема. Немає навіть тіла. Я не існую. Я тільки слід ілюзії. Це все спритність розуму.

Я вклонилася, повернулась і помахала своєю дупцею перед ними, зірвала оплески та овації. За сценою я передала кілька серветок Тоддові.

— Краще перев’яжи мені руки, поки тут все не стало ще гірше. Думаю, вони всі купилися, що то все було награно.

Але Тодд із Еліотом знали, що опіки, порізи та кров були справжніми. Вони дістали аптечку першої допомоги, Тодд обробив рани антисептиком та перев’язав.

— Ти скажене дівчисько, — сказав Еліот. — Для чого було все це влаштовувати?

— Якби ж я знала, — сказала я.

— Я відвезу тебе в лікарню, — сказав Тодд, коли закінчив перев’язувати мені руки.

— Не варто, — запевнила я його. — Зараз вже все під контролем. Просто відвези мене додому.

Після деяких суперечок він викликав мені таксі, але наполіг, що поїде зі мною. Не хотів залишати мене саму в квартирі.

— Може, мені краще зателефонувати доглядальниці, яка б побула з тобою? — спитав він.

— Зі мною все буде гаразд, Тодде, справді.

— Саллі… Ноло… Деррі… ким би ти не була. Якби з тобою щось трапилося, не знаю, що б я зробив.

— Нічого не трапиться.

— Ти була за волосину. Я ледь тримаюся, коли думаю, в якій ти небезпеці. Вийди за мене заміж та дозволь дбати про тебе.

— Це неможливо, Тодде. Я недостатньо хороша для тебе.

— Хороша? Ти найкраще, що траплялося в моєму житті. Я ніколи не бачив жінки бодай схожої на тебе. Доброї, розумної, живо…

— А як щодо моїх нападів жорстокості? Ти бачив, що сьогодні сталося.

Він похитав головою, закрокував туди-сюди.

— Коли тобі стане краще, ти зможеш впоратися з цим. Потрібен тільки самоконтроль. Сьогодні ти змінилася й зупинила те, що тебе охопило. Це показує, що твоя доброта сильніша за твою руйнівну силу.

— Я вже в цьому не впевнена, — промовила я.

Він взяв мене за руку.

— Виходь за мене заміж.

— Не тисни на мене, Тодде. Я сьогодні сама не своя.