На футбольних меридіанах
- Автор: Войнов Юрій
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «На футбольних меридіанах». Краткое содержание книги:
Ллє ми, динамівці, вважаємо, що наша перемога не була б можливою без того фундаменту, який був закладений всіма попередніми гравцями провідної української команди. Роками нагромаджувався ігровий і спортивний капітал, створювалася власна футбольна школа. Покоління футболістів віддавали нашому клубові все краще, на що були здатні, стверджували, вдосконалювали, доводили поступово до справжнього блиску стиль високотехнічної, комбінаційної, атакуючої гри, жодного разу не звернули на шлях силової, некомбінаційної гри. Навпаки, все регресивне, все малокультурне вони рішуче усували з своєї гри, добиваючись тільки найефективнішого сполучення атлетизму і техніки. Так грали десятки, сотні футболістів, яким доводилось захищати спортивну честь київського «Динамо». І серед них були справді видатні майстри футбола, такі як Кузьменко, Шиловеький, Щегодський, Іздковський, Трусевич, Махиня, Гончаренко, Голубєв, Лерман, Лівшиць, Голяков, Севастьянов, Коман, Товт, Лавер, Зубрицький, Гребер, Фомін, Зазроєв, Терентьєв, Коршунов, Граматикопуло, Юет, Гулевич та багато-багато інших. Це вони закладали основи нашої перемоги. А нам пощастило довести до логічного кінця все те, що стало характерною особливістю динамівського стилю.
Наша перемога грунтується на спортивних традиціях клубу, на високій свідомості і порядку, забезпечених керівництвом Соловйова, Терентьєва, Комана, на правильному підборі гравців, на дружбі і єдності колективу, які саме тепер досягли свого найвищого рівня, на палкій волі і працьовитості, на зрілій техніці кожного гравця окремо і команди в цілому, на різноманітній і гнучкій тактиці, нарешті на суворій ігровій і побутовій дисципліні. Тільки поєднання всіх перелічених компонентів могло вивести «Динамо» на перше місце в країні. Великою заслугою нашого тренера Вячеслава Дмитровича Соловйова є те, що йому вдалося досягти найкращого сплаву всього того, що довгими роками, з покоління в покоління, збиралось представниками нашого клубу докупи, розвинути і вдосконалити традиції команди, збагатити їх новими ідеями. В цій нелегкій роботі йому допомогли самі гравці – високотехнічні, зрілі, культурні в усіх відношеннях футболісти. Члени команди багато працюють над собою, вчаться. А навчання – це загальна культура, без якої неможлива і спортивна, ігрова культура. Це моє глибоке переконання.
21
Короткий відпочинок закінчився, і ми знову в дорозі. Не можу сказати, щоб ми їхали в Англію з палким бажанням грати. Ще до від’їзду ми зрозуміли, що опинимось у нерівних умовах з нашими суперниками. У англійців сезон щойно почався, а ми були вкрай виснажені і чемпіонатом, і своїми переживаннями. Ми звикли виходити на поле тільки з одним наміром – перемагати в міжнародних матчах. А тепер я бачив і почував на собі, як стомилась команда і, об’єктивно оцінюючи її можливості, не чекав нічого втішного від нашого англійського турне.
Так воно й вийшло. Матч з бірмінгемською командою «Астон Вілла» приніс першу поразку – 1:2. Я не можу сказати, що ми грали погано. Але не було в діях динамівців тієї свіжості і запалу, які конче потрібні для перемоги. До того ж суддівство матчу було пристрасним. Досить сказати, що арбітр не зарахував гол, абсолютно чисто забитий Базилевичем. Ми навіть висловили своє обурення таким необ’єктивним суддівством.
На гру з «Евертоном» динамівці вийшли вже з твердим бажанням відігратись за першу поразку. В команду наче вдихнули нову силу, і вона заграла по-справжньому. Скажу прямо, я особисто вважаю, що то була наша найкраща гра в сезоні. Але… Завжди знаходиться якесь «але», що зводить нанівець зусилля цілої команди. Цим «але» в даному випадку було елементарне невезіння.
Уявіть собі ситуацію. Напад повністю переграє захист. Форварди наближаються до воріт суперника буквально впритул – їх розділяють лише кілька метрів. Воротар, рятуючи становище, кидається вперед. Ворота порожні. Форвард у вигідному положенні. Він б’є, і гол, вдається, неминучий. Але м’яч потрапляє або в чиюсь спину, або в ноги. І так траплялось кілька разів. Базилевич і Каневський мали не одну можливість забити гол навіть з близької відстані. Проте на шляху м’яча кожного разу опинялась штанга чи захисники, які встигли стати на лінії воріт. І саме в них потрапляв м’яч. Ну чим ще, як не невезінням, можна пояснити такі епізоди – приємні для англійців, прикрі для нас!