Чужі скелети
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-424-232-2
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Чужі скелети». Краткое содержание книги:
— Наркотики?
— І їх. І гроші на них. Дивись, як усе складається: з якоїсь невідомої причини Руслан знову вирішив потурбувати тебе. Тільки на цей раз чомусь не ризикнув діяти відкрито, а почав цю дурнувату, але, як він розумів, приречену на успіх гру з викраденням. Якщо припустити, що Жанна — приручена ним вірна подруга, готова йти за твоїм братом всюди й завжди, то цілком логічна її поява тут, разом із Русланом. Вона напевне знала все про тебе. Як вони спілкувалися — гадки не маю. Цілком імовірно, що твій брат вивчив мову жестів, котрою спілкуються глухонімі. Чи писав їй записки, чи… словом, Бог його знає. В усякому разі, Руслан розповів, де тебе шукати. Далі — увага. Припускаю — Жанна Чорна весь цей час знала, що сталося з ним.
— Знала, що він мертвий?
— Навіть знала, де перебуває труп! Ось тільки сказати не могла! Так само, як і попросити про допомогу. В кого, до речі, вона може попрости про допомогу? Руслан приїхав до рідного міста доїти, вибач на слові, власну сестру! І до цієї-таки сестри його спільниця побіжить проситися?
— Тоді права я!
— В чому?
— В тому, що Руслана таки викрали по-справжньому! В іншому разі Жанна була б заодно з усіма і його тіло точно не лишилося б зачиненим на замок у твоєму льосі!
— Не факт! Спільники могли зачинити труп і втекти. А Чорна, в свою чергу, не могла забрати тіло, бо в хаті постійно хтось був! Значить, спочатку вона виринула в твоєму садку, бо на той час уже все сталося, і вона не знала, як їй діяти. А потім кружляла під моїми вікнами, бо там покоїться тіло її коханої людини. Юлю, ця Жанна — патологічна особистість. Не віриш — завтра подзвоню Ромі Кравцову, теперішньому чоловікові моєї колишньої дружини, і цей кваліфікований психіатр прочитає тобі лекцію такої довжини, яку ти лиш згодишся витримати і вислухати.
— Нехай так. Що нам дає це припущення?
— Поки не знаю. Може — нічого. А може бути — все. Так чи інак, треба ще раз потрусити Іванівну, сусідку мою.
— Ту, що будинок здавала всім підряд?
— Її, бізнесменку. Треба знати, хто жив там відтоді, як тобі подзвонили й повідомили про викрадення, і скільки там їх жило.
— Міліція її вже допитувала.
— Так точно. Ось тільки мені протоколи допитів ніхто не сподобився показати. Таємниця слідства.
— Тепер слідства ніби як нема… Отже, таємниць теж…
— Тепер вони тим більше з’явилися. Ліпше вже я побалакаю завтра зі Світланою Іванівною сам, неофіційно. По-сусідському….
— Антоне…
— Я…
— Може… в спальні зручніше?
— Тут якось вузько… Але все було нормально, хіба ні?
— …
— !!!
Розговорити Іванівну виявилося нескладно.
Провини своєї вона далі не відчувала. Навіть якимось вітром на базарі їй надуло — міліція має намір згортати цю справу. Саме це, а не страх чи совість розв’язали їй язика. Остаточно переконавшись, що за грішки їй нічого ні від кого не буде, вона перестала говорити на цю тему обережно, аби чогось там не бовкнути. Навпаки — охоче перемивала кісточки всім незнайомим квартирантам, кожен із яких цілком міг обтяпувати якусь темну справу.
Звісно, вона розказала Сахновському і про перелік, складений спеціально для карного розшуку, і про такого собі Родіона, записаного під номером шістнадцять.
Мешкав він сам. Тепер точно нема чого приховувати — сам.
А привидів Іванівна ночами не бачить. Спить вона ночами, на сон не скаржиться.
Фотографію мертвого Руслана Гараніна показали в ефірі «Надзвичайних новин» із понеділка.
До того часу Антон устиг багато разів зважити своє рішення й нарешті ухвалити його: маленький рідний Жашків справді міг відкрити перед ним, кваліфікованим хірургом, досить великі перспективи. Звісно, зовсім палити мости Сахновський не збирався — після тривалих телефонних розмов із людьми, від яких у чомусь залежав, досягнув домовленості: йому почнуть допомагати. Зовсім уже з нуля свою справу хірург Сахновський не почне. Мати філію на такій важливій міжнародній трасі й одночасно — на досить невеликій відстані від Києва вигідно з багатьох міркувань, в тому числі — стратегічних. Тому про перспективи відкриття тут медичного центру особливо тепер, під час кризи, коли люди починають дбати про здоров'я, з Сахновським погодилися поговорити досить впливові люди в Києві. Зі свого боку, Юлія Гараніна пообіцяла підключити і навіть почала підключати місцевий бізнес — про мудру альтернативу державному медичному обслуговуванню місту й району, куди потроху йдуть іноземні інвестиції, слід потурбуватися.