Львів. Кава. Любов [збірка]

– Ти підозрювала його перша! І була права. Спершу…

– Півмільйона доларів після сплати усіх податків також будуть ваші, пані Зборовська. Ну і, звичайно, усі ювелірні вироби на суму… у майже п’ятдесят тисяч доларів, такий висновок зробив ювелір, – теж ваші. Прошу перевірити за списком.

Та Ірена зовсім не відчувала сатисфакції. Навпаки, її мордувало гостре відчуття самотності.

– А де сам Марек? – навіть не глянувши на документи, що підсовував їй угодливий нотаріус, запитала вона.

– Не знаю, пані Давидович. Поїхав уже, певно, поспішав дуже. Викликав мене о восьмій ранку. Казав, що кличуть термінові справи вдома.

– У Любліні?

– Пан Зборовський зареєстрований у Кракові.

Ірена раптом зауважила синє-синє небо над високими мурами модернізованої готики та ренесансу кам’яниць на Саксаганського. Польський зодчий, польська вуличка, коханий псевдоошуст-поляк… і в її уяві зазвучав полонез Огінського.

– Ви можете дати мені його адресу?! – несподівано попросила вона.