Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
— Завтра вранці у тебе виявиться проблема побільше, доктор Діана.
— Ні, що ти, — вона слабо помахала рукою, — трохи вітамінів… глю-глюкоза, адреналін, якщо… не допоможе У-у… тебе… серйозна проблема.
— Послухай, Діана, невже ти хочеш, щоб…
— Ти повинен… повинен піти на прийом до нашого милого капрала Вальдеса. — Вальдес був чоловічим сексологом. — Він великий фахівець, він… допоможе тобі…
— Адже ми вже про це говорили, пам'ятаєш? Я хочу залишитися таким, яким я є.
— І ми теж. — Вона змахнула сльозу. Готовий битися об заклад, в ній було не менше відсотка алкоголю. — Ти ж знаєш, вони тебе прозвали Старий Збоченець. — Вона подивилася на підлогу, потім на стіну. — Старий Збоченець, ось так.
Я очікував чогось схожого. Але не так скоро.
— Ну і що? Командиру завжди приклеюють прізвисько.
— Я знаю, але ж… — Вона раптом піднялася, злегка гойднувшись. — Я перебрала. Потрібно полежати. — Вона повернулася до мене спиною і з хрускотом потяглася. Потім свиснув замок, і вона скинула з плечей куртку. Присівши на ліжко вона поплескала по ковдрі. — Іди до мене, Вільям.
— Заради бога, Діана. Це просто нечесно.
— Все чесно, — захихотіла вона. — Крім того, я лікар, мені дозволяється. Допоможи мені, будь ласка. — Виявляється, застібки ліфчика і через п'ять сторіч все так само поміщаються ззаду.
Джентльмен на моєму місці міг вступити двояко: або допоміг би їй роздягнутися і тихенько покинув кімнату, або покинув би кімнату відразу. Але я зовсім джентльмен.
На щастя, Діана занурилася в забуття раніше, ніж щось встигло відбутися. Відчуваючи себе останнім хамом, я сяк-так обмундирував її, потім підняв її на руки — о, солодка ноша! — І намірився доставити доктора в її каюту.
Але тут я зрозумів, що, якщо мене хтось помітить у коридорі, Діана стане притчею во язицех до кінця кампанії. Я викликав Чарлі, повідомив йому, що ми, мовляв, спробували трохи нашого корабельного «продукту», Діана не розрахувала сил, і попросив його допомогти доставити доктора додому.
До приходу Чарлі Діана невинно і чинно посапувала у кріслі.
Чарлі посміхнувся.
— Лікарю, зцілися сам.
Я запропонував йому пляшку, з попередженням. Він понюхав і скривився.
— Це що? Політура?
— Це приготував наш доблесний кухар. Вакуумна перегонка.
Він обережно, немов бомбу, поставив пляшку на місце.
— Скоро у нього поменшає клієнтів. Передчасна смерть від отруєння. Невже вона дійсно її пила?
— Як він зізнався, це невдала експериментальна партія. Решта партій, очевидно, вище якістю. А Діані сподобалося.
— Ну-у… — Він засміявся. — Гаразд, давай ти візьмеш її за ноги, а я за руки.
— Ні, краще ми візьмемо її під руки. Може, вона зможе йти, хоч трохи.
Діана щось буркнула, коли ми її піднімали, розплющила очі і привітала Чарлі. Потім вона заплющила очі і дозволила відтранспортувати себе в каюту. По дорозі ми нікого не зустріли, але в каюті сиділа сусідка Діани, Лаасонен, і читала.
— Ой, навіщо ж вона пила цю гидоту! — Лаасонен заклопоталася навколо подруги. — Давайте я допоможу.
Ми поклали її в ліжко. Лаасонен відкинула з обличчя Діани волосся.
— Вона сказала, що це в якості експерименту.
— Такий відданості науці я ще не зустрічав, — зауважив Чарлі. — І такого міцного шлунка.
І навіщо він це сказав?!
Потім Діана лагідно зізналася, що після першої склянки пам'ять їй відмовила. Обережно промацавши грунт, я переконався, що вона впевнена, що Чарлі був з нами з самого початку. Воно й на краще, звичайно. Але Діана, Діана, прекрасний ти мій прихований носій атавізму, якщо тільки ми повернемося на Старгейт (через сімсот років), я куплю тобі пляшку справжнього шотландського.
Ми знову залягли в резервуари для стрибка від Реш-10 до Каппа-35. Два тижні при двадцяти п'яти g. Потім чотири нудні тижні на одноразовому прискоренні.
Перевагами моєї політики «відкритих дверей» чомусь погано користувалися. Тому я мало спілкувався з солдатами — тільки на перевірках, зборах і на рідкісних лекціях. Розмовляли вони неохоче і малозрозуміло, якщо тільки не відповідали на пряме запитання.
Хоча всі вони знали англійську як рідну мову або як другу, за 450 років вона так змінилася, що я насилу розумів її. Особливо, коли говорили швидко. На щастя, вони всі були знайомі з мовою моєї епохи. Цією мовою, а швидше діалектом, ми і користувалися для комунікації.
Я згадав свого першого командира, капітана Скотта, якого ненавидів усім серцем, як і всі наші інші хлопці, і уявив, що якби він виявився ще і сексуальним збоченцем, то для спілкування з ним мені довелося б вивчити нову мову.