Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Звичайно, запам’ятав. П’ять кланів плюс Вільні. Птахів любити, Лисиць топити, а у Кам’яних можна грошенятами розжитися. Троянди і Вільні — нормальні люди. Все правильно?
— Цікаве скорочення моєї історії. Але загалом правильне. Я тобі не буду розповідати детальніше, бо і заняття у тебе в Школі будуть з цього питання, та й останні новини сама я знаю тільки зі слів Зонколана. Я бачу, що ти вже засинаєш в кріслі. Давай піднімайся, і підемо спати. Завтра у нас ще буде час побалакати, бо від’їжджаємо після обіду. З дому вийдемо за годину. Не хочу бігти. Тож в ранці можеш на пробіжку не йти, будемо розбирати твої речі та продовжимо наш урок.
Ранок був приємним. Нікуди не треба було поспішати, Нік блаженно валявся в ліжку і уявляв собі новий світ, який чекав на нього через кілька годин. Але скоріше це були його фантазії, ніж уявлення про реальність. Про далеку планету він знав зовсім небагато, тільки те, що встигла розповісти Ліна, і трохи, що вдалося дізнатися з книг під час вивчення мови. Він побоювався, як прийме його цей новий світ, як стати своїм у світі, який так сильно відрізняється від його звичного життя? Як вижити та спробувати виконати те, що від нього чекають Ліна і Гуру?
— Агов, лежню, вставай, — стук у двері та слова наставниці вирвали Ніка зі світу його фантазій. — Ти що, до обіду зібрався валятися? Дивися, якщо ще хоч трохи затримаєшся, то залишишся без сніданку. Піднімайся, нам ще до від’їзду треба підготуватися.
— Та йду вже. Не дадуть людині відпочити на останок, — відповів Нік, злазячи з ліжка. — Хоч щось на сніданок мені залиште, а то зовсім висохну тут з вами.
Не давши йому довго засиджуватися за столом, Ліна змусила перетягнути всі його речі в лабораторію і там почала їх перебирати.
— Ну, подивимося, що ж ти вирішив взяти із собою у нове життя, — сказала вона, витрушуючи вміст рюкзака на стіл.
— Я чесно намагався слідувати тим обмеженням, про які ви говорили, але виявилося, що це дуже непросто в моєму світі, — почав виправдовуватися Нік, знаючи, що Ліна не всі його речі схвалить.
На його подив, вміст сумки повністю задовольнив Ліну. Але це поки не дуже його заспокоїло. У сумці в основному лежали білизна, штани, футболки і пару светрів, в яких він був упевнений. Найбільш спірні і підозрілі речі він сховав у рюкзаку. Ліна акуратно склала назад весь одяг і взялася за рюкзак. Підняти його вона не змогла. Він виявився дуже важким.
— Ти що, вирішив цеглу із собою взяти! Бігом сам викладай все з рюкзака на стіл. Буду перевіряти, — сказала мольфарка.
Той почав все діставати. Ліна одразу насупилася. Було видно, що вона незадоволена речами, які він зібрав.
— Ніку, ну які кросівки можуть бути на Франі! Як тільки ти вийдеш у них, всі будуть на тебе звертати увагу.
— Ліно, без них я зовсім не зможу. У мене завжди була проблема із взуттям, і я вже дуже звик до комфортного та зручного. Якщо там доведеться бігати або займатися спортом, без них я через пару годин розіб’ю ноги та й зовсім не зможу ходити.
— Ти думаєш, що за тисячі років на Франі не навчилися робити гарне взуття, яке не вбиває ноги? Повір, маги, правителі, вельможі дуже вибагливі і розбалувані люди. Кращі майстри роблять для них м’яке та зручне взуття.
— Припустимо, поки я в Школі, я зможу його носити, але, судячи з усього, мені багато доведеться подорожувати і зовсім не на машині чи літаку.
— Ніку, якщо треба буде їхати далеко, будуть коні або вози. А по лісах та по сільських дорогах чоботи все рівно краще кросівок. Тож, принаймні, в перші півроку, поки ти будеш звикати до життя у Школі, я не раджу їх брати.
— Зрозумів. Ну можна хоча б одні? Ось є пара дуже схожа на прості туфлі, — не здавався учень.
— Добре, ці візьми. Але все одно старайся їх носити рідше, щоб на очі не потрапляли. Пам’ятай, ти повинен не виділятися. У тебе буде можливість купити на місці собі одяг, взуття та інші необхідні предмети, що не будуть виділятися серед інших. Я згодна з тобою, що технологічний світ на Землі навчився робити все краще, зручніше, практичніше. Але доки ти в школі під пильним оком викладачів, королівських наглядачів, а, можливо, навіть ворогів, які, я думаю, можуть підтримувати темні сили, краще, якщо вони не будуть навіть здогадуватися про твою місію. Давай далі, у нас не так багато часу залишилося.