Безсмертний полк. Священна війна Путіна

Але нині в хорі антиукраїнських голосів у Росії переважає не цей месіанський тон. Україну сприймають водночас і як фашистську, і як прихильницю атлантизму, а це, зрозуміла річ, абсолютно несумісні речі. Згідно з російським дискурсом Україна — вістря списа Західного світу і НАТО проти Росії, яка може розраховувати лише на свої сили. Нагадаймо, що протягом постсовєтського періоду і аж до дуже недавнього часу НАТО не вважав Росію за ворога. Натомість Росія вважає НАТО за ворога номер один і гостро реагує на присутність військ та об’єктів НАТО коло своїх кордонів.

Вісім чи дев’ять років тому я поїхала в Київ викладати журналістику в Києво-Могилянській академії, мабуть, найкращому університеті країни. Тієї пори ідея вступу до НАТО вже почала поширюватися в Україні, але прихильною до неї була незначна меншість населення. Мої студенти третього і четвертого курсів практично нічого не знали про ту організацію. Більшість українського населення не схвалювала можливого вступу до НАТО. Після весни 2014 року, анексії Криму і початку війни на Донбасі, вітер перемінився. За даними різних опитувань громадської думки, десь половина населення, а то й більше підтримують цей вступ і набагато менше половини висловлюється проти. Як заявив президент Порошенко в Брюсселі на саміті НАТО в липні 2018 року, «Один із постійних членів Ради Безпеки ООН — агресор. За цих умов єдиний механізм, що функціонує, — НАТО». Отже, на його думку, членство в НАТО є «цивілізаційним вибором, який виразно підтримує український народ». У лютому 2019 року Верховна Рада зрештою ухвалила зміни до Конституції, записавши в ній як мету членство в ЄС і НАТО.

Річ очевидна, цей вступ відбудеться не завтра і не післязавтра. Щоб стати членом ЄС, Україна має пройти довгий шлях реформ, значно зменшити корупцію, створити справді незалежне правосуддя й т. ін. Ці вимоги Європи великою мірою збігаються з вимогами НАТО, але на цьому шляху є величезна перешкода: війна на Донбасі, що триває з невеликою інтенсивністю, але зі щоденною часткою полеглих і поранених. НАТО не має ніякого інтересу встрявати в конфлікт із Росією, що могло б статись, якби Україна належала до цієї організації. Натомість Росія зацікавлена в підтримці на плаву сепаратистських республік і підживленні воєнного конфлікту. Саме це відверто стверджує письменник-націоналіст Олександр Проханов в одній статті, датованій жовтнем 2018 року, а наступного місяця в інтерв’ю «Комсомольской правде», де він бичує Україну та її «бандерівську ідеологію». Але й висловлює впевненість, що в далекій перспективі вступ України до НАТО неминучий. Війна на Донбасі дає лише змогу загальмувати процес: