Анатомія неоголошеної війни
- Автор: Савченко Микола Олексійович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Українська перспектива
- ISBN: 966-7243-20-6
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
Процес розграбування флоту йшов у багатьох напрямах. По-перше, чинилося пряме розкрадання матеріальних цінностей. По-друге, йшов розпродаж кораблів, суден і техніки, пально-мастильних матеріалів та різноманітного майна комерційним структурам, часто за надто заниженими, символічними цінами. По-третє, перебазовувались судна та кораблі, вивозилась техніка із Севастополя та інших кримських баз до Росії. По-четверте, йшло здавання в оренду об’єктів та земель.
У тому ж документі, підписаному О. Безверхим, говорилося, що 26 серпня 1992 року командувач ЧФ затвердив договір купівлi-продажу на підставі вигаданого “Статуту частини” запасного командного пункту ЧФ. Авіаційній компанії “Лела” було продано за невеликими цінами фактично ціле військове містечко в Алсу-5 з численними будівлями: адміністративними будинками, казармою, котельнею, їдальнею, житловим будинком, гуртожитком, майстернями тощо. Пізніше арбiтражний суд визнав угоду незаконною.
Ще раніше, у березні того ж року, за рішенням командувача було здано в оренду комерційному банкові 70% приміщень у єдиній на ЧФ 170-й лабораторії полiгона засобів зв’язку; 50% приміщень спортклубу ЧФ (площею 285,7 м. кв.) передали під ресторан, бар та банк для комерційних структур. Як з’ясували компетентні фахівці, завдані Україні збитки лише цією невеличкою угодою ЧФ з комерційними структурами становили 89 тисяч доларів США, а втрачена користь — 8 тисяч доларів.
З 1992 до 1994 року таких і ще масштабніших орендних угод на ЧФ укладено безліч. Наприклад, 688-а база рідкого палива Чорноморського флоту в Севастополі передала в оренду резервуари й технологічне устатковання для приймання й введення ПММ та адмiнiстративну двоповерхову будівлю площею 120 кв. м. Завдані Україні, за підрахунками тих же компетентних фахівців, прямі збитки на той час становили 400 тисяч доларів США. В таку ж суму оцінюється і втрачена користь від односторонньої оренди.
Землі військових частин, судна, сховища, склади, причали, найрізноманітніші приміщення та об’єкти також було здано в оренду.
За підрахунками, проведеними тоді компетентними службами, загальні збитки, завдані цим Україні, 2 млрд. 944,3 млн. доларів США, втрачена користь — 783,6 млн. доларів.
Великого поширення на ЧФ набуло переведення кораблів і суден та вивезення цінної техніки й майна в Росію. Це також завдавало багатомiльйонних збитків Україні.
25 травня 1992 року за директивою адмірала І. Касатонова вибув на Балтійський флот пошуково-рятувальний корабель “Ямал”, нібито для перевезення майна з Ростока до Калiнiнграда, але так і залишився у Балтійську.
До складу Балтійського флоту було передано великий підводний човен ВС-555, єдиний такого проекту в колишньому СРСР, який перебував на ремонті в Санкт-Петербурзі.
Вісім вертольотів ЧФ перебазовано в м. Анапу і там законсервовано. До Новоросійська вивезено 90 універсальних малогабаритних електричних торпед зі срібними акумуляторними батареями. Туди ж було відправлено все майно, яке належало раніше ЧФ, з передових баз флоту в Болгарії та Сирiї, а також демонтовано з постів радiотехнічного спостереження в Криму дорогу апаратуру радiотехнічного пізнавання. Зі складу медслужби ЧФ виведено 17 автомашин, які призначалися для транспортування поранених. 11 з них продано комерційним структурам.
20 жовтня 1992 року на КПП Гончарне було затримано два автомобiлі “КамАЗ”, орендовані у ЧФ малим підприємством, що намагалося вивезти за фальшивими документами з печатками бригади рятівних суден ЧФ 40 тонн листової та кабельної мідi.
Таємниче зник тренажер бригади морської піхоти ЧФ — корпус десантного корабля на повітряній подушці “Кальмар” з кольорових металів. За наявною інформацією, його продано комерційним структурам. Розділено і вивезено у невідомому напрямі і 7 бронзових корабельних гвинтів загальною вагою майже 20 тонн, які довгий час були на полiгоні бригади морської піхоти.
Колишній начальник штабу ЧФ віце-адмірал Г. Гуринов підписав документи на передання сховищ ракетно-технічних баз товариству воїнів-інтернаціоналістів для наступного продажу.
Було також видано письмовий дозвіл севастопольському малому підприємству на продаж чотирьох списаних підводних човнів, хоч не було закінчено демонтаж їхнього устатковання, дорогоцінних та кольорових металів.
З відома адмірала І. Касатонова будови та споруди, зокрема й багато підземних, військової частини, де командиром був капітан 1-го рангу М. Григорович, розпродано комерційним структурам за умовну ціну, яка значно нижча за їхню фактичну вартість.