Анатомія неоголошеної війни
- Автор: Савченко Микола Олексійович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Українська перспектива
- ISBN: 966-7243-20-6
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
Розкрадачі в погонах
Флот розтягували. Генпрокурор мовчав • Запасний командний пункт продано • Командування ЧФ: гроші на діжку! • Офіцери на великій дорозі • Злочин без покарання
Хто зупинить розграбування Чорноморського флоту? Це запитання ми часто ставили собі. Але відповіді не знаходили. Комерційна діяльність на флоті тоді охопила багато які організації і підрозділи. Чим глибше аналізували ми її, тим більше відкривалося нам фактів розкрадання майна і навіть озброєння, тим більше починали ми розуміти, чому майже за три роки переговорний процес не дав ніяких конкретних результатів і хто йому всіляко заважав.
Склалася парадоксальна ситуація. Перебуваючи на території України, юридично будучи флотом двох держав — України і Росії, ЧФ зусиллями його командування, фактично перетворено на російський. Ніяким владним державним структурам України він не підпорядковувався. Непідзвітним був і російським. З часу суверенiзації колишніх республік СРСР він опинився сам собі хазяїном. Спроби і з української, і з російської сторони проконтролювати що-небудь командувач Чорноморського флоту зазвичай припиняв на тій підставі, що він підпорядковується тільки Президентам і лише за їхньою прямою вказівкою може допустити на флот будь-які комісії. Але в Президентів, як кажуть, й іншого клопоту вистачало.
Кому ж була вигідна така ситуація? Зрозуміло, не Україні, а передусім тим, хто, користуючись безконтрольністю та безкарністю, займався розграбуванням флоту. А масштаби розграбування протягом майже трьох років усе зростали. За даними проведеного на флоті соціологічного дослідження, майже 70 відсотків офiцерів, прапорщиків і мічманів ЧФ були залучені в так звану комерційну діяльність, яка нерідко перепліталася з кримiнальною.
У каламутній воді, як говорить народна мудрість, легше риба ловиться. І ті, хто зацікавлений у цьому, докладали всіх зусиль до того, щоб таке становище зберігалося якомога довше, аби переговорний процес щодо проблем ЧФ не виходив з глухого кута. А цього неважко було домогтися, якщо пропонувати українській стороні відверто неприйнятні умови.
Частка України, реальне наповнення належних їй 50 відсотків ЧФ буквально з кожним днем зменшувалося внаслідок його розграбування, розбазарювання техніки та інших матеріальних цінностей на багатомiльярдні суми.
Командування ВМС має у своєму розпорядженні численні документи, які свідчать про те, що, починаючи з 1992 року, керівництво ЧФ не тільки закривало очі на безлад, що коївся на флоті, а й саме частенько було ініціатором протиправних дій, пов’язаних з розбазарюванням та розграбуванням флоту, його матеріальних цінностей.
Не раз командування ВМС доповідало в Міністерство оборони України, Генеральному прокуророві України та в інші iнстанції. При цьому додавався список того, що було продано, вивезено, здано в оренду. Перший такий місткий документ відправив виконуючий обов’язки начальника штабу ВМС України капітан 1-го рангу О. Безверхий. В ньому, зокрема, говорилося, що ще 15 липня 1992 року начальник служби пального та мастильних матеріалів ЧФ полковник А. Борисов у доповідній за № 90/5-814 на ім’я тодішнього командувача ЧФ адмірала І. Касатонова повідомляв про порядок передання пального концернові “Інтерконцерн-формула 7”. Було розроблено майже детективний сценарій цієї унікальної операції. Вантаж (пальне) відправлявся 5 серпня попутним танкером ЧФ “И. Бубнов”, мовби на кораблі, які несуть бойову службу в Середземному морі. На всі вантажні запаси танкерові виписав пропуск на вивезення з Севастополя заступник командувача по тилу — начальник тилу флоту. А капітанові танкера “И. Бубнов” він дав розпорядження про місце і час рандеву з танкером концерну для перекачування на нього пального.
Коли випадало знайомитися з багатьма документами за підписом адмірала І. Касатонова, створювалося враження, що він аж палахкотів полум’яною любов’ю до різноманітних комерційних структур. Саме цим пояснювалося його зворушливе клопотання від 12 квітня 1992 року за № 77/1-858 перед командувачем Військово-Морського Флоту ЗС СНД (так його тоді називали) адміралом Чернавiним про передання земельної ділянки в бухті Козачій Севастополя одному малому підприємству.
Адмірал І. Касатонов повірив у свою безкарність. І він, а за його прикладом і інші посадові особи на ЧФ присвоїли собі право на свій розсуд, зовсім не враховуючи інтереси України, розпоряджатися власністю Чорноморського флоту.