Гордість і упередженість
- Автор: Остин Джейн
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-2896-6
- Переводчик: Володимир К. Горбатько
- Жанр: Другие романтические романы
Электронная книга - «Гордість і упередженість». Краткое содержание книги:
Перше знайомство героїв роману «Гордість і упередженість» багатого аристократа Дарсі та дочки провінційного поміщика Елізабет не обіцяло серйозних почуттів між ними. Дарсі поставився до сім’ї Елізабет зверхньо, з упередженістю, і дівчина відповіла йому так само. Це і стало головною перешкодою у їхніх відносинах. Навіть тоді, коли вони зрозуміли, що не можуть жити один без одного, їм не просто було зламати свою гордість, щоб відкрити серця коханню…
Полковник Фітцвільям одразу ж приєднався до розмови з готовністю і невимушеністю добре вихованої людини; манеру розмовляти він мав дуже приємну, але його кузен, зробивши адресовані місіс Коллінз побіжні зауваження стосовно будинку та саду, деякий час просидів, ні з ким не розмовляючи. Однак нарешті добре виховання змусило його звернутися до Елізабет, аби спитатися про здоров'я її рідних. Вона відповіла належним чином, а потім, трохи помовчавши, запитала:
— Ось уже три місяці моя старша сестра гостює в Лондоні. Вам часом не довелося побачитися з нею?
Вона прекрасно усвідомлювала, що не довелось, але їй кортіло побачити, чи не видасть він, бува, своєї обізнаності в тім, що трапилося між родиною Бінглі та її сестрою. Елізабет здалося, наче він трохи знітився, коли відповів, що жодного разу йому не пощастило зустрітися з міс Беннет. Більше на цю тему не говорили, і незабаром джентльмени пішли додому.
Розділ XXXI
У пастораті не могли нарадуватися добрим манерам полковника Фітцвільяма, і всі жінки висловлювали сподівання, що з його появою прийоми в Розінгсі будуть набагато цікавішими і приємнішими. Однак перш ніж вони отримали звідтіля запрошення, минуло декілька днів, бо, мабуть, у цьому не було потреби, оскільки там уже перебували гості. Лише на Великдень, майже через тиждень після приїзду джентльменів, удостоїлися вони такої честі, й то у вигляді звичайного запрошення зайти до Розінгса ввечері, яке їм переказали при виході із церкви. Протягом останнього тижня вони мало бачилися з леді Кетрін та її дочкою. За цей час полковник Фітцвільям декілька разів заходив до пасторату, але з містером Дарсі вони побачилися тільки в церкві.
Це запрошення було, звичайно ж, прийняте, і в зазначену годину вони приєдналися до товариства у вітальні леді Кетрін. Її світлість зустріла їх із належною поштивістю, але було видно, що їхня компанія вже не була такою бажаною, як тоді, коли вона не могла запросити в гості когось іншого. Фактично вона була заклопотана спілкуванням зі своїми племінниками, розмовляючи з ними — і особливо з містером Дарсі — набагато більше, ніж з будь-ким з присутніх у кімнаті.
Схоже було, що полковник Фітцвільям дійсно був радий їх бачити — його розрадою в Розінгсі могло стати будь-що, і гарненька подруга місіс Коллінз міцно заволоділа його увагою. Він швидко знайшов собі місце поруч із нею і так приємно розмовляв про Кент і Гертфордшир, про подорожування й перебування вдома, про музику та літературу, що ніколи досі Елізабет не проводила так приємно час у цій кімнаті. Розмовляли вони так жваво і багато, що привернули до себе увагу самої леді Кетрін і навіть містера Дарсі. Незабаром зацікавлені погляди останнього стали раз по раз спрямовуватися в їхній бік; цікавість її світлості виявилась у спосіб більш відвертий, коли вона безцеремонно вигукнула:
— Що ви там кажете, Фітцвільяме? Про що ви там говорите? Про що розповідаєте міс Беннет? Дозвольте дізнатися.
— Ми розмовляємо про музику, пані, — відказав той, коли баритися далі з відповіддю було вже неввічливо.
— Тоді, будь ласка, розмовляйте гучніше. З усіх тем це моя найулюбленіша. Оскільки ви говорите про музику, то я теж хочу брати участь у цій розмові. Гадаю, що мало є в Англії людей, котрі з більшою, ніж я, насолодою слухали б музику і розбиралися б у ній краще за мене. Якби мені довелося навчатися, то я досягла б великих успіхів. І Енн також, якби їй дозволив стан здоров'я. Я не сумніваюсь у тому, що з неї вийшла б видатна виконавиця. А як там справи на музичній ниві у Джорджіани, Дарсі?
Містер Дарсі надзвичайно тепло і схвально відізвався про виконавську майстерність своєї сестри.
— Дуже рада почути про неї такі добрі відомості, — сказала леді Кетрін, — і перекажіть їй, будь ласка, від мене, що коли вона не вправлятиметься багато, то їй не варто розраховувати на значні досягнення.
— Запевняю вас, пані, — відказав полковник, — що вона не потребує такої поради. Адже вправляється надзвичайно наполегливо і регулярно.
— Тим краще. У цій справі неможливо перестаратись. У своєму наступному листі до неї накажу їй ні в якому разі не розслаблятись. Я часто кажу дівчатам, що без регулярних занять визначних успіхів у музиці досягти неможливо. Я вже декілька разів казала міс Беннет, що вона ніколи не гратиме дійсно добре, якщо не приділятиме музикуванню більше часу. Я часто казала їй, що оскільки місіс Коллінз не має інструменту, то нехай залюбки приходить щодня до Розінгса і грає на фортепіано в кімнаті місіс Дженкінсон. У тій частині будинку вона нікому не заважатиме.