![Путівник по Галактиці для космотуристів [Другая редакция перевода] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/0/5/putivnik-po-galaktici-dlya-kosmoturistiv-drugaya-redakciya-perevoda-download.jpg)
Путівник по Галактиці для космотуристів [Другая редакция перевода]
- Автор: Адамс Дуглас Ноэль
- Серия: Путівник по Галактиці для космотуристів #1
- Язык: украинский
- Переводчик: Олексій Антомонов
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Путівник по Галактиці для космотуристів [Другая редакция перевода]». Краткое содержание книги:
Сюжет роману обертається довкола землянина Артура Дента, Форда Префекта, що походив з маленької планети неподалік Бетельгейзе, його напівдвоюрідний брата Зафод Бібльброкс, землянки Тріції Макміллан (Тріліан), а також депресивного робота Марвіна.
Зав’язка розповіді починається на тому, що вогонський будівельний флот знищує Землю, на якій перебували Артур Дент та Форд Префект. На щастя, в останній момент плем’я Дентразі рятує обох і вони опиняються на борту корабля вогонів. Незабаром Артур з’язовує, що його друг зовсім не землялин, як він вважав раніше, а космотурист, який підробляє тим, що збирає відомості про віддалені світи для книжки Путівник по галактиці для космотуристів. Вогони швидко помічають присутність на борту двох зайців і піддають їх жорстоким тортурам - зачитують їм свої вірші. Попри те, що Артур з Фордом витримують випробування віршами їх викидують за борт корабля.
Однак за неймовірним збігом обставин їх підбирає корабель Золоте серце, викрадений Президентом Імперського Галактичного Уряду Зафодом Бібльброксом за землянкою Тріцією Макміллан, яка покинула Землю за довго до її знищення. Разом вони вирушають до планети Магратея, яка, за легендою, у часи розквіту галактичної економіки будувала планети на замовлення, тому була найбагатшою планетою всесвіту.
(http://uk.wikipedia.org/wiki/Путівник_по_Галактиці_для_космотуристів)
Він примусив себе розслабитися. Зафод опустив дві руки на спинку сидіння. Він керував третьою рукою, яку зовсім нещодавно відростив під правою для повного оволодіння мистецтвом лижного боксу.
– Гей, – сказав він сам собі, – спокійніше, хлопче, спокійніше.
Але напружені нерви дзвеніли, мов натягнута струна.
Острів Франція за формою являв піщаний півмісяць завдовжки двадцять миль і п’ять у поперечнику. Здавалося, що він існує не сам по собі, а для того, щоб підкреслити глибокий вигин безкрайньої затоки. Це відчуття посилювалось ще й від того, що внутрішня прибережна смуга – це були майже суцільно круті скелі, які обривались у морі. До протилежного берега суша спускалася полого.
На скелі розмістився комітет по зустрічі. Він об’єднував переважно інженерів і вчених, зайнятих на будівництві "Золотого Серця". Більшість складали гуманоїди, хоча то там, то тут траплялись нечисельні групи рептилоїдів-атомників. Крім того, у натовпі зустрічаючих були три зелені сильфідоподібні максі-метагалактисти, один восьминогий пгихоструктураліст і Гу-Лу-Ву [Гу-Лу-Ву– надрозумна тінь ультрамаринового кольору. (Прим. авт.)]. Усі присутні, за винятком Гу-Лу-Ву, одяглись у парадні костюми усіх кольорів веселки. Гу-Лу-Ву тимчасово помістили у першу-ліпшу призму, що стояла окремо неподалік.
Піднесений, святковий настрій охопив присутніх. Незважаючи на втому, чекання людини з жовтогарячим шарфом на шиї зхвилювало всіх [Жовтогарячий шарф–традиційнийурочистий одяг Президента Галактики. (Прим. авт.)]. А роботу, слід зазначити, було виконано чималу. Вона підвела їх до тієї межі дій законів фізики, за якою нема вже нічого, й навіть трішечки далі; вона примусила реконструювати першооснову світу, переглянути, доповнити, змінити ймовірні та неймовірні механізми дії цих законів. І було їм байдуже, якою владою – реальною чи гіпотетичною – наділений у дійсності Президент. Лише шість осіб в усій Галактиці знали, що єдиною турботою Президента є не володіти владою, а відвертати від неї увагу інших.
Зафод Бібльброкс блискуче впорався із поставленим завданням.
Президентський катер описав широке півколо і увійшов у лагуну. Натовп разом охнув, засліплений сонцем і захоплений мистецтвом володіння кермом.
Виблискуючи на сонці, катер ширяв над водою на подушці із іонізованих атомів. Крім того, він був обладнаний ще й крилами, які, для більшого ефекту, можна було занурити у воду. За кормою високо здіймався пінистий струмінь, який прорізував у воді глибоку траншею.
Зафоду дуже подобався цей ефект.
Президент – повний титул: Президент Імперського Галактичного Уряду. У титулі збережено термін "імперський", не зважаючи на чого явний анахронізм. Кілька останніх століть наслідний імператор був при смерті. В останню мить життя його тіло помістили у силове поле, що захищає від дії іззовні, тож у коматозному стані імператор мав зберігатися теоретично до безконечності. Давно померли усі його спадкоємці, тож. влада без зайвого політичного галасу перейшла до рук апарату імперських радників-обраного урядового органу. Очолює радників Президент, якого обирає асамблея.
Насправді ж посада Президента-формальність, бо ніякої реальної влади Президент не має. Звичайно, посада ця виборна, але критерієм є відраза, яку б викликало в народу точно дозоване обурення. Президент – завжди суперечлива фігура, що має яскраву індивідуальність, яка викликає роздратування. Адже завдання його не уособлювати владу, а відвертати від неї увагу всіх тих, хто прагне її. Із цієї точки зору Зафод Бібльброкс ідеально відповідав посаді. Він вважався найкращим із президентів Галактики усіх часів і народів. Два з десяти років перебування на посаді він провів у в’язниці за шахрайство.
Він нісся з усією швидкістю прямісінько на стрімку скелю, але в останню мить рішуче повернув штурвал, катер описав крендель і зупинився, граціозно погойдуючись на хвилях.
Через секунду Зафод стояв на палубі, махав рукою й усміхався більш ніж трьом мільярдам глядачів. Звичайно ж, на острові ніколи б не розмістились три мільярди чоловік – тут і для тисячі місця не вистачило. Саме стільки народу дивилось церемонію відкриття "Золотого Серця" очима мініатюрної автотрьохвимірної камери, що зависла в повітрі неподалік. Спортивна звага Президента видавалась ще більш екстравагантною завдяки трьохвимірній зйомці.
Зафод посміхнувся. Три мільярди і шість чоловік не могли собі навіть уявити, що стануть свідками його найекстравагантнішої витівки.
Камера дала крупний план найпопулярнішої з двох його голів. Він помахав знову. В цілому Зафода без перебільшення можна було віднести до гуманоїдів. Не зважаючи на дві голови й три руки, він мав типову людську зовнішність: волосся, яке стирчало в усі боки, блакитні очі, що випромінювали магнетизм, вічно неголені підборіддя.
Біля катера підстрибувала на хвилях і мінилась у сонячних променях прозора сфера, що мала футів двадцять у діаметрі. Всередині неї плавала напівкругла канапа, оббита яскраво-зеленою шкірою. Чим швидше оберталась сфера, тим нерухомішою здавалася канапа.
Усе це теж було зроблено для більшого ефекту.
Зафод перескочив у сферу й вмостився на канапі, закинувши ногу за ногу. Дві руки він опустив на бильця, третьою обтрусив коліна. Обидві його голови повернулись у різні боки, сяючи усмішками.
Раптом море під сферою скипіло, вода завирувала й піднесла її вгору на потужних струменях. Сфера стала перекидатись і швидко підніматись угору. Запрацював двигун, і сфера відірвалась від струменю, який упав униз з стометрової висоти.
А Зафод усміхався.
Над верхівкою скелі сфера пришвартувалась до похилого трапа, скотилась у заглиблення і завмерла.
Під бурхливі оплески Зафод Бібльброкс вийшов до народу. Жовтогарячий шарф вигравав на сонці. Прибув Президент Галактики.
Почекавши, поки вщухнуть оплески, він підняв руку.
– Привіт, – сказав він.
Кібер-павук, урядовий кур’єр, непомітно підібрався збоку з новим примірником урядової промови. Сторінки з третьої до сьомої старого примірника гойдались на хвилях, Милях у п’яти від острова. Перші дві сторінки врятував дамогранський вінценосний орел. Він використав їх для будівництва гнізда нової форми. Гніздо із пап’є-маше було влаштоване таким чином, щоб повністю виключити випадкове випадання пташеняти. Дамогранський вінценосний орел не хотів ризикувати потомством.
Зафод відштовхнув павука. Він не мав потреби в чужій промові.
– Привіт, – сказав він знову.
Тепер йому всміхалися всі. Або майже усі. Йому вдалося роздивитись серед цього юрмища людей Тріліан – дівчину, яку він нещодавно вивіз із однієї маловідомої планети. Від неї важко було відвести погляд – стрункий гуманоїд зі смаглявою гладкою шкірою й довгим хвилястим волоссям, повними червоними устами, кирпата та ще на додачу з бездонними карими очима. Червоний, ручного плетива легкий шарф і коротка шовкова сукня, що облягала стан, наводили на думку про її арабське походження. Але тут, звичайно, ніхто й не підозрював про існування якихось арабів. Тим паче, що вони припинили своє існування, У кожного вистачає своїх турбот, що їм до раси, котра б, навіть якби існувала, то на відстані п’ятисот тисяч світлових років від Дамограна. Тріліан не зараховувала себе до якоїсь певної національності. В усякому випадку, так вона сказала Зафоду. Вона супроводжувала його скрізь і говорила лише те, що думала.
– Привіт, лялечко! – гукнув він їй.
Тріліан знітилась і опустила долі очі. По тому – усміхнулась на відповідь. Але Зафод уже дивився в інший бік.
– Привіт, – гукнув він юрмі непевного вигляду карликів із преси. Вони стояли зовсім близько й благали Бога, щоб Зафод перестав говорити "привіт" і перейшов до урочистої промови. Він зумисне посміхнувся їм особисто, бо добре знав, який сенсаційний матеріал з’явиться у них за кілька хвилин.
Цієї миті камери переключились на інший об’єкт. Комусь із референтів, певно, набридло слухати одне й те саме. А може, він просто засмутився, що Президент знехтував такою блискуче складеною промовою. Як би там не було, цей "хтось" клацнув у кишені тумблером.