Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Класичний психоаналіз інфантильну стадіологію підсумовував на основі едіпового періоду розвитку, коли дитина входила у символічний світ мови — світ батьківського логосу. М. Кляйн, розвиваючи фройдизм, активно займалася вивченням ранніх доедіпових стадій онтогенезу, тобто домовним, власне материнським розвитком, який формував уявлення (психізми) і виявляв материнську спадщину, спрямовану в батьківський логос. У зв’язку з цим розпочнемо психоаналітичну стадіологію з теорії онтогенезу М. Кляйн, яку використаємо для характеристики материнського коду в психоісторії новітньої української літератури.
1.1. Материнський код у теорії онтогенезу М. Кляйн
Теорія онтогенезу М. Кляйн ґрунтується на осмисленні первісного злиття і розщеплення двох провідних інстинктів — інстинкту життя й інстинкту смерті. З перших хвилин постнатального періоду життя немовля переживає тривогу, що виходить із зовнішніх і внутрішніх джерел. Основою внутрішнього джерела тривоги є робота інстинкту смерті, який породжує страх знищення і стає причиною первинної тривоги переслідування[43]. Зовнішнім джерелом тривоги є втрата внутріутробного існування або травма народження, що сприймається як напад ворожої сили і як переслідування.
Одне з основних розходжень Кляйн із Фройдом полягає в тому, що центральною вона вважає доедіпову фазу інфантильного розвитку, в якій головну роль відіграє мати, спочатку як частковий об’єкт (материнські груди), а згодом як цілісний об’єкт.
На відміну від Фройда, який аналізував психосексуальний розвиток на етапі символізації (входження дитини у структуру мови), М. Кляйн зосереджує увагу на неусвідомлених фантазіях дитини впродовж першого року життя (у так званий домовний період). Цей «материнський» етап розвитку дитини (домовний) буде взятий за основу феміністичним психоаналізом з метою деконструкції патріархальних моделей, однак у М. Кляйн він не конфліктує з фройдизмом.
«Першим об’єктом є материнські груди, — зауважує Кляйн, — які немовля розщеплює на «хороші» (такі, що задовольняють) і «погані» (фруструючі). Таке розщеплення формує у майбутньому розмежування любові і ненависті»[44]. Тобто материнський код виявляється на основі двох інстинктів, де на кожному етапі відтворюється започаткована в ранньому періоді взаємодія між лібідозними (любовними) і деструктивними (руйнівними) імпульсами, аналогічна взаємодії інстинкту життя й інстинкту смерті.
Параноїдно-шизоїдна стадія як перша позиція материнського коду
Першу стадію психосексуального розвитку людини М. Кляйн означила як «фазу переслідування», або параноїдно-шизоїдну позицію, оскільки ключовими моментами її є страх переслідування (параноя) і психічний захист від нього у формі розщеплення об’єкта-переслідувача (шизоїдності). На ранній стадії дитина не здатна сприймати цілісні об’єкти, тому материнські груди (частковий перший об’єкт) постають як перше психічне уявлення: у ситуації задоволення вони переживаються як «хороший» об’єкт, на який переносяться любовні імпульси, у ситуації фрустрації — як «поганий» об’єкт, на який переносяться деструктивні імпульси. «Вампіричне» ссання, опустошення грудей, — акцентує Кляйн, — розвиваються у фантазіях немовляти через прокладання шляху в груди, а згодом — в тіло матері»[45]. Ворожість до світу пов’язується з першими садистськими імпульсами щодо матері. «З самого початку, — відзначає Кляйн, — деструктивні імпульси спрямовані проти об’єкта, і вперше вони проявляються дитиною у фантазуванні орально-садистських атак на материнські груди. Поступово ці атаки трансформуються в напади на тіло матері всеможливими садистськими способами»[46]. Параноїдно-шизоїдній позиції, згідно з Кляйн, відповідає фаза «максимального садизму»[47], адже орально-садистські та анально-садистські імпульси і фантазії діють тоді на повну силу: інстинкт смерті проявляється «як розтрощувальна атака, як переслідування»[48].
Різкий контраст між «хорошим» і «поганим» виникає через недостатню інтегрованість Его, або психічного ядра особистості: у цей час воно не тільки розщеплює зовнішній об’єкт, але й розщеплюється зсередини. Розщеплення материнського образу на «хороші» і «погані» аспекти означає, що об’єкти стають ідеалізованими і страхітливими, а також далекими від реальності (на цьому перебільшенні ґрунтуються всі міфологічні фантазування).
43
Кляйн М. Некоторые теоретические выводы, касающиеся эмоциональной жизни младенца // М. Кляйн, С. Айзекс, Дж. Райвери, П. Хайманн. Развитие в психоанализе. — М., 2001. — С. 286.
44
Кляйн М. Заметки о некоторых шизоидных механизмах //Там само. — С. 425.
45
Кляйн М. Некоторые теоретические выводы… — С. 299.
46
Кляйн М. Заметки о некоторых шизоидных механизмах. — С. 426.
47
Кляйн М. Некоторые теоретические выводы… — С. 339.
48
Кляйн М. О теории вины и тревоги // Там само. — С. 404.