Гарун і море оповідок
- Автор: Рушди Ахмед Салман
- Год: 2012
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2355-21-5
- Переводчик: Тарас Бойко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Гарун і море оповідок». Краткое содержание книги:
Повільно, ніби дуже знехотя (хоча Гарунові важко було сказати точно, оскільки раніше він ніколи не бачив такої матеріалізації), маленький синьобородий чоловічок знову з'явився у ванній кімнаті.
— Тільки без жартів, досить, свято закінчилося, по-чесному, — швидко промовив він. — Віддавай.
— Нізащо, — відповів Гарун.
— Рознімач, — показав він на ключ. — Негайно передай його мені, віддай власникові, поверни справжньому господареві; ну ж бо, не комизися.
Тепер Гарун помітив, що інструмент, який міцно стискали його руки, вже не нагадував розвідний ключ, так само як голова синьобородого не скидалася на цибулину; іншими словами, в загальних рисах він мав форму розвідного ключа, але був радше рідким, ніж твердим, і складався з тисяч маленький судин, по яких текли різнобарвні рідини, що утримувалися разом якоюсь незбагненною, невидимою силою. Він був чудовий.
— Нічого я вам не віддам, — промовив Гарун твердо, — аж поки ви мені не скажете, що тут робите. Нічний грабіжник? Що, кликати поліцію?
— Мені заборонено розголошувати мету своєї місії, — набундючився малий чоловічок. — Цілком таємно, тільки візуальний доступ; у жодному разі не можна довіряти балакучим хлопчикам у червоних нічних сорочках з пурпуровими латками, які цуплять все, що легко лежить, а тоді звинувачують у злодійстві інших людей.
— Ну що ж? — промовив Гарун, — тоді я буджу тата.
— Ні. — Швидко заперечив синьобородий. — Жодних дорослих. Про це сказано у всіх правилах і приписах, за це суворо карають, мене виженуть з роботи. Я так і знав, що потраплю в халепу.
— Я чекаю, — наполягав Гарун на своєму. Малий чоловічок випростався на повен зріст.
— Я Джин Води Якщоб, — промовив він сердито.
— З Океану Оповідних Потоків.
Гарунове серце тьохнуло.
— Ви хочете сказати, що ви один із тих Джинів, про яких мені розповідав тато?
— Постачальник Оповідної Води з Великого Моря
Оповідок, — вклонився той. — Саме так, ніхто інший, але я власною персоною. Однак мушу сказати, що на превеликий жаль, цей джентльмен відмовляється від наших послуг; він припиняє розповідну діяльність, бо визнав себе переможеним, себто здався. Відмовляється від поставок. Тож моя поява у ванній кімнаті пояснюється відключенням Оповідної Води. Ось з якою метою я прибув сюди. Будь ласка, віддай Інструмент.
— Не так швидко, — промовив Гарун, в якого голова йшла обертом не лишень від того, що він побачив справжнього Джина Води, і навіть не від того, що Велике Море Оповідок було не «просто казкою», а найбільше від усвідомлення: Рашид припинив оповідну діяльність, здався, зімкнув свої уста.
— Я не вірю вам, — сказав він Джинові Води Якщобу. — Як він міг повідомити вам про своє бажання, коли я був з ним майже весь час?
— Він надіслав його у звичайний спосіб, — Якщоб знизав плечима. — ПНСП.
— А це що таке?
— Не що інше, — провадив Джин Води насмішкувато, — як Процес, Надто Складний для Пояснення.
— А побачивши Гарунів смуток, додав:
— У таких випадках береться до уваги Випромінювання Думки. Ми налаштувалися на його хвилю й прослухали всі думки. Найпередовіша технологія.
— Найпередовіша чи ні, — заперечив Гарун, — але цього разу ви помилилися, не налаштувалися як слід, взялися за палицю не з того боку. — Відчувши, що вже говорить, наче Джин Води, потряс головою, щоб прояснити свої думки. — Мій батько аж ніяк не здався. І ви в жодному разі не можете відмовити йому у постачанні Оповідної Води.
— Наказ, — промови Якщоб. — Усі запитання до Верховного Контролера.
— Верховного Контролера чого? — не вгавав Гарун.
— Процесу, Надто Складного для Пояснення. Будинок ПНСП в Ґуп-Сіті, Кагані. Листи надсилай на ім'я Моржа.
— Якого Моржа?
— Ти якийсь неуважний, — відповів Якщоб. — У Будинку ПНСП в Ґуп-Сіті працює багато чудових людей, але Верховний Контролер — один. Вони всі — Яйцеголові. А він — Морж. Тепер уторопав? Доганяєш?
Гарун розмірковував над одержаною інформацією.
— А як лист дійде туди? — запитав Гарун. Джин Води лишень хмикнув:
— А він і не дійде. Тепер бачиш усю красу схеми?
— Аж ніяк, — відповів Гарун. — Навіть якщо ви справді відключите Оповідну Воду, мій тато все одно зможе розповідати казки.
— Усі можуть розповідати казки, — відповів Якщоб. — Брехуни, ошуканці, дурисвіти, приміром. А от для казок з Екстра-Інґредієнтом Оповідна Вода потрібна навіть найкращим казкарям. Їм потрібне паливо так само, як автомобілям потрібен бензин; нема Води — нема Водяної Пари.
— А чого б це я мав вірити вашим словам? — запитав Гарун. — Тут я нічого не бачу, крім звичайнісінької ванни, туалету, вмивальника та ще звичайнісіньких кранів з позначкою «Холодна» й «Тепла».
— Помацай тут, — промовив Джин Води, показуючи на місце в повітрі шість за дюймів вище над умивальником. — От візьми Рознімач і приклади його до місця, де, здається, нічого нема.
Недовірливо, очікуючи якоїсь каверзи, він наказав Джинові Води відійти назад, а тоді вчинив, як йому було сказано. «Дзень», — почулося, коли Рознімний Інструмент ударився об щось особливо тверде й особливо невидиме.
— От звідси вода й тече, — вигукнув Джин Води, широко всміхаючись. — Це Оповідний Кран: ось так.
— Я все ще нічогісінько не розумію, — насупив брови Гарун. — А де то ваш Океан? І як Оповідна Вода потрапляє у цей невидимий Кран? І як функціонує ваш водогін? — Він побачив лукавий блиск у Якщобових очах і відповів на свої ж запитання:
— Можете не казати. Я й так знаю. За допомогою Процесу, Надто Складного для Пояснення.
— Пряме попадання, — похвалив Джин Води. — Десять з десяти. Саме так.
І тут Гарун Халіфа ухвалив рішення, яке виявилося найважливішим рішенням усього його життя.
— Пане Якщоб, — промовив він ввічливо, але твердо, — візьміть мене до Ґуп-Сіті, щоб я міг побачитися з Моржем і, поки не пізно, виправити цю прикру помилку з постачанням Води для тата.
Якщоб захитав заперечно головою й широко розвів руками.
— Неможливо, — промовив він. — Виключено, не передбачено жодними приписами, навіть не мрій. Доступ до Ґуп-Сіті, що в Кагані, суворо обмежений, а точніше, цілком заборонений, стовідсотково заборонений, ну, за винятком акредитованого персоналу, приміром, таких як я. Але ти? Жодного шансу, навіть за мільйон років, жодним чином, дорогенький.
— Ну, тоді, — люб'язно сказав Гарун, — вам доведеться повертатися без цього. — І він помахав Рознімним Інструментом перед синьобородим. — А тоді побачите, чи Їм таке сподобається.
Запала довга мовчанка.
— Згода, — відповів Джин Води. — У мене нема виходу, ти тримаєш мене за горло. Домовились. Ходімо! Вшиваймося звідси! Вперед! Ну ж бо, якщо їдемо, то їдемо!
Гарунове серце мало не зупинилося.
— Ви хочете сказати, — промовив він заїкаючись, — уже зараз?
— Уже зараз, — відповів Якщоб. Гарун лишень набрав повні груди повітря.
— Гаразд, — відповів Гарун. — Їдьмо.
Розділ ІV
Алеж і якщоб
ибирай птаха, — скомандував Джин Води. — Якого хочеш?
Гарун трохи збентежився.
— Тут тільки павич, — слушно зауважив він. Якщоб хмикнув з деяким презирством.
— Людина може вибирати не тільки те, що бачить, — відповів він, ніби пояснював очевидні речі геть нетямущим. — Людина може назвати птаха, навіть якщо його нема поблизу або ж він має форми, відмінні від узвичаєних: ворона, перепілка, колібрі, дрозд, шпак, папуга, паперовий змій. Людина може вибрати навіть вигадану летючу істоту, приміром, крилатий кінь, летюча черепаха, повітряний кит, космічна змія, аеромиша. Досить дати речі назву, почепити на неї ярлик, приклеїти етикетку — і ти врятуєш її від анонімності, витягнеш її з Небуття. Коротше кажучи, називаючи річ, ти вводиш її в обіг існування. А в нашому випадку — називаючи птаха чи Уявний Літальний Організм.