Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
428 Пор.: "ВоиЛєі тоіуаройѵ, ауатщік, tov |jovf|Qr| |3юѵ сік; есттіѵ аѵаЛарЕІѵ, каі im та тг|<; f]OTJXLa<; anoTQEXELV tqoтихих; аф£<; екеї той k6ct|jou та<; фроѵтіЬад, та<; те ini тойтшѵ
ТЕ к**'1 є£оіхтіа<;. тоитЕсттіѵ avAoc, ecto, ставці, naarc, E7u0u|jia<; Ёктод. Iva тг|<; ek тойтшѵ 7ieqкттастegx; аЛЛотріод y£vo|j£vo<;, Suvr|0rj<; гоѵх&оаі каЛах;" [Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1858. - T. 40. - Col. 1253С]. Двічі вжите в цьому тексті слово цоѵх'іа є ключовим. Уперше воно з'являється ще в Піндара (8-а Піфійська ода) як ім'я богині ("Тиша, прихильная Правди донька") - спокій духа, дарований переможцеві змагання, відпочинок, протиставлений сповненому гордині безугавному гону за різними бажаннями (noAvnpayfioovvi), tcAeove^lo). [див.: Пиндар. Вакхилид. Оды. Фрагмента. - Москва, 1980. - С. 98; про це: Макинтайр А. После добро-детели: Исследования теории морали. - Москва; Екатеринбург, 2000. - С. 187]. Важливе епікурівське поняття цоѵх'іа в подальшій християнській містичній традиції, одним із засновників якої був Євагрій Понтійський, означало "ідеал усамітненої та відреченої аскетичної зосередженості" й "зазвичай перекладалося по-слов'янському як 'безмолвіє'" (наприклад, у «Добротолюбії») [Аееринцее С. С. Поэтика ранневизантийской литерату-ры. - Москва, 1977. - С. 258]. Сковорода зближує значення цього слова зі значенням латинського aequitas апіті (спокій душі, душевна злагода) та грецького аіїтаркєіа (самодостатність) [див.: УшкаловЛ., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. -Харків, 1993.-С. 53-70].
429 Пор.: "Mr] ауа7гг|сл]<; оіктраї |^Ета аѵѲражшѵ йЛікшѵ каі Ё^ТСЕрісттатшѵ. f) |j6vo<; olkel, f) |j£Ta аЬЕЛфшѵ тиѵ айЛшѵ каі б^офроѵоѵ стои" [Patrologiae cursus completus. Series graeca / Ed. J.-P. Migne. - Paris, 1858. - T. 40. - Col. 1256D].
430 Цю приказку наводить у своїх «Адагіях» Еразм Роттердамський (II. 3. 25). Пор. також: "Щоб досягти, нарешті, середнього, треба визначити для всіх, у чому полягає найвище" [Эразм Роттердамский. Послание к Паулю Вольцу // Эразм Роттердамский. Философские произведения. - Москва, 1986. - С. 79].
431 Див. прим. 50 до циклу «Басни Харьковскія».
432 Сковорода має на думці слова: "І він принесе з мирної жертви вогняну жертву для Господа, - цілого курдюка, якого здійме при хребті, і лій, що закриває нутрощі, і весь лій, що на нутрощах, і обидві нирки та лій, що на них, що на стегнах, а сальника на печінці -здійме його з нирками" (Третя книга Мойсеєва: Девит 3: 9-10).
433 Очевидно, це парафраза Євангелії від св. Матвія 18: 10. Пор.: гтікі во Bd/иъ, йкш Згг/іи Й^Ъ Hd нвсё^ъ ВВшХ ВИДАТЪ /ІИЦЄ ОЦЛ /И0ЄГШ нвнлгш.
434 Сковорода говорить тут про "смерть для світ)/'. Див. прим. 141.
435 Перша книга Мойсеєва: Буття 5: 24; Послання св. ап. Павла до євреїв 11: 5.
436 Мабуть, це парафраза Першого послання св. ап. Павла до коринтян 14: 1. Пор.: ревнуйте же дХ^ШВНВІ/ИЪ.
437 Трохи нижче іншим чорнилом та іншим почерком написано: "Consillium optimum utilissimum esse nemo non censeat" ("Дуже гарна порада, та ніхто не визнає її надто корисною" - лат.).
438 У рукопису: margaretorum.
439 Див. прим. 148.
440 Сковорода має на думці так званий "розмисл про зростаюче" ("'/teqL аѵ£,гогшс; Лоуо<;"), сенс якого він переказує нижче.
441 Це міркування бере свій початок від сиракузького комедіографа Епіхарма (кінець VI -перша половина V ст. до н. е.), який в одній із комедій пародіював діалектику Геракліта так: боржник відмовляється віддати борг позичальникові, мотивуючи це тим, що обоє вони з бігом часу стали вже не тими людьми, якими були колись (Епіхарм, фр. 2, 170Ь) [див.: Фрагмента ранних греческих философов. - Москва, 1989. - Ч. І: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. - С. 260]. Цей сюжет був використаний у полеміці про "індивідуальну якість" ("то iSuxu; поюѵ") між стоїками та академіками (з
III ст. до н. е.); Плутарх розглядав цю проблематику, сперечаючись із Хризиппом (276-
204 рр. до н. е.), у трактаті «Про загальні поняття. Проти стоїків» (1083а, наст.) [див.: Плутарх. Сочинения. - Санкт-Петербург, 2008. - С. 293, наст.]. Перегодом цю тему обговорювали Філон Олександрійський, Посидоній, Оріген, Василій Великий та інші [див. про це: БирюковД. С. Стоики и принцип идентичности индивида // Плутарх. Сочинения. -Санкт-Петербург, 2008. -С. 351-381].
442 Про зміну характеристичної риси (особливої якості: 18'іа поюхцс,) людини, яка призводить до зміни її імені (Аврам - Авраам, Симон - Петро, Савл - Павло), розмірковував Оріген (Про молитву, § 24) [див.: О молитве и Увещание к мученичеству. Тво-рения учителя Церкви Оригена / Пер. с примеч. Н. Корсунского. Изд. 2-е. - Санкт-Петер-бург, 1897. - С. 85-86].