Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
— У будь-якому разі, я радий, що тепер ти маєш «Б’юїк», і що я час від часу знову бачу його.
Вайнерт вчепився в поручень, коли Рат на максимальній швидкості круто повернув на Бюловбоґен.
— Навіщо тобі друкарська машинка? — за якийсь час поцікавився він.
— Я взяв роботу додому.
— Це що ж, знову та сама історія? Ти не можеш показатися в Управлінні?
Вайнерт був кмітливішим, ніж можна було припустити з його вигляду.
— Ти й сам працюєш удома, — відказав Рат.
— Так, тому що я був задорогим для свого видавця. Тепер я продаю більше історій за менші гроші, і він навіть не мусить більше платити за опалення для мене.
— Важкі часи.
— Кому ти це кажеш?... І тому я сподіваюся, що ми зможемо відновити свою співпрацю.
Він вказав на дві касети з кіноплівкою на сидінні, поруч із машинкою.
— Це твоя справа?
— Речовий доказ, — кивнув Рат. — Смерть Вінтер на целулоїді.
— Вони зняли це на плівку?!
— Це трапилося під час зйомки.
— То розкажи лишень.
— Ми зробимо, як завжди. Я розкажу тобі все, що знаю, але ти зачекаєш із публікацією, аж доки я дам тобі червоне світло.
— Можеш на мене розраховувати.
— А ти подбаєш про те, щоб моє ім’я вигулькнуло в потрібному місці, і я не видавався тим, хто тобі все розповів...
— Я не вперше це робитиму.
Вони вже дісталися Вассерторплац. Рат припаркував «Б’юїк» просто перед «Мокрим Трикутником».
— Хочеш пива? — запитав він.
Вайнерт кивнув, і невдовзі по тому вони же сиділи за шинквасом, єдині відвідувачі — Рат підозрював, що саме завдяки його бонусному статусу завсідника Шорш, господар, взагалі обслуговує їх. Він навіть не розставив усіх стільців, і пічку, здається, розпалив не так давно. На щастя, зала була не надто великою, тож нагрілася доволі швидко.
Ґереон притягнув із машини речі, поруч із собою поставив на шинквасі друкарську машинку, а на неї, стосом — касети з кіноплівкою і сценарій. Він тільки скинув оком на Шорша, і той, не питаючи, налив своїм раннім гостям два пива і дві чарки шнапсу, а тоді повернувся до протирання келихів.
Чоловіки перехилили по чарці за здоров’я і запили пивом.
— Потішний магазин, — зауважив Вайнерт. — Ти часто тут буваєш?
— З моменту переїзду, — кивнув Рат. — До речі, ти знав, що Зілле сюди регулярно навідувався?
— Ну, напевно, вже ні, — Вайнерт підняв свій келих. — Нехай земля йому пухом...
— Ти знаєш репортера на прізвище Фінк? — запитав Рат. — З «Бе-Зет опівдні»?
— Він до тебе підкочував? — Вайнер похитав головою. — Стережися, стережися. Таких домовленостей, як зі мною, з ним тобі укладати не варто. Він лютий собака. Сенсацію ставить вище за правду.
— Я гадав, це девіз усіх журналістів.
Вайнерт засміявся.
— Тобі треба трохи змінити думку про нашу професію. За винятком, можливо, ситуації зі Штефаном Фінком. Що ж... то на чиєму сумлінні смерть Бетті Вінтер?
— Я ще не маю остаточного висновку. Але є чимало новин. Побачиш сам, що з цього вимудруєш.
Рат розповів Вайнерту все, що він планував завтра покласти Бьому на стіл у вигляді письмового звіту. Він приховав лише дзвінки Фелікса Кремпіна, цією інформацією він не хотів ділитися ні з ким, навіть із колегами в Замку.
Вайнерт уважно вислухав.
— А що ти хочеш від сценарію? — запитав він.
— У ньому сказано, коли і в яких сценах має спрацьовувати спецефект грому. Вбивця знав сценарій і навмисне обрав сцену, в якій Вінтер мала стояти під прожектором.
Вайнерт задумливо розкрив теку.
— Невинний сценарій як план убивства? Здається, ти маєш рацію.
Журналіст зробив паузу, читаючи ім’я на першій сторінці.
— Сценарій Гайєра, — схвально кивнув він. — Цей не з найгірших.
— Ти його знаєш?
— Віллі Гайєр раніше був журналістом. Ми якось зустрілися — потрібні були поради щодо сценарної майстерности для мого першого фільму.
— Ти пишеш сценарії?
— Та тільки доля їхня нещаслива. Я жодного не продав. Утім, кілька з них лежать на робочих столах продюсерів і чекають, коли хто-небудь їх розгорне. Проблема в тому, що, коли ти не маєш імені, жодна свиня не прочитає твій рукопис, а ти не матимеш імені, доки твої сценарії не перейдуть на екран. Це вадливе коло розірвати дуже непросто.
— Я міг би тебе познайомити з кількома продюсерами, — запропонував Рат.