Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
Наближався час зустрічі. Рат допив порцію кави, а решту залишив у кавнику, залишивши мінімальні чайові. Натомість, кельнер може допити каву, якої було забагато для клієнта.
Вайнерт прибув хвилина в хвилину, годинник на станційній площі показував пів на восьму, коли «Б’юїк» загальмував саме під знаком зупинки. Журналіст вийшов з машини, не вимикаючи мотор. Вони мусили швиденько рушати, бо водій автобуса обурено засигналив, показуючи, що «Б’юїк» злочинно припаркувався на зупинці громадського транспорту.
— Куди тобі їхати? — запитав Рат.
— Назад, на Нюрнберґерштрасе. Завези, і там мене позбудешся.
Зупинивши перед домівкою Вайнерта, Рат попрощався з журналістом і залишився в машині. Побачивши вхід у сусідній будинок, він пригадав, як вони з Шарлі ховалися там колись від Бенке. Давно це було!
До Замку він прибув одразу після дев’ятої. З коричневим шкіряним портфелем під пахвою Рат почувався схожим на страхового агента. Зазвичай на роботу він не брав із собою нічого, крім капелюха, пальта і службової зброї.
Еріка Фосс уже чекала на нього.
— Осьде ви! Пане комісаре, ви не повірите, що тут діється! Оберкомісар Бьом...
— То зателефонуйте Бьому і скажіть йому, що я на місці. Я маю на увазі... Зачекайте мить — спершу я маю зшити кілька документів.
— У вас залізні нерви!
— Не без того. Зрештою, я офіцер кримінальної поліції. Ґреф уже там?
— Уже пішов. О дев’ятій нарада в малій конференц-залі. Для всіх, хто працює над справою Вінтер...
— А Геннінг і Червінсксі?
— Бьом доручив їм вести спостереження на Ґерікештрасе.
— Ви тут цілковито в курсі справ.
— Хтось таки мусить якось зводити все докупи, пане комісаре.
На личку під білявою гривкою промайнула кисла посмішка.
— Тоді... стривайте лишень... Зберіть мені, будь ласка, докупи оце.
Він дістав із портфеля звіт, який учора надрукував на машинці Вайнерта. Вона ввічливо кивнула, дістала з шухляди новенький зшивач і потягла до себе великий пробивач.
— Решта документів, пов’язаних зі справою Вінтер, десь тут? — запитав Рат, стиснувши пальцями аркуші й акуратно підсуваючи їх під удар пробивача.
Вона заперечно похитала головою.
— Ґреф їх уже забрав.
— Що ж, тоді звіту має бути достатньо. Давайте його сюди, будь ласка.
Рат узяв готовий зшиток, що видавався тепер доволі тоненьким, і поклав назад у коричневий портфель.
— Тоді рушаємо в лігво лева.
Вона співчутливо дивилася на нього.
— Хай шастить, пане комісаре.
Він ніколи не мав такої підтримки від Еріки Фосс за всі місяці, що їм випало працювали разом. А нині... він був майже зворушений.
Зі шкіряним портфелем під пахвою він почувався бодай якось озброєним, відчиняючи двері до невеликої конференц-зали. Нарада мала вже тривати щонайменше двадцять хвилин, і повітря було відповідно просякнуте нікотином. Подолавши спокусу негайно й собі сягнути в кишеню по цигарку, Рат кивнув у відповідь на питальні погляди. Кілька колег перешіптувалися, впізнавши його. Скинувши оком на залу, Рат побачив вільне місце біля Ґрефа, і сів.
— Доброго ранку, — привітався він із напарником.
— Ґереоне, ти даєш!... — прошипів детектив і нічого більше не сказав, тільки помахав рукою, ніби натякаючи: «Бачиш, хмари збираються — буде гроза!».
Кронберґ із криміналістичного відділу, стоячи за кафедрою, викладав результати вчорашньої експертизи. Бьом слухав неподалік, зі схрещеними на грудях руками. Він дивився просто на Рата, але ніби крізь нього.
— ...знімається вручну, щоб прожектор утримувався на кріпленні тільки одним болтом, зафіксованим самим лише шплінтом без гайки, — монотоно доповідав Кронберґ.
Криміналіст читав текст із написаного, не намагаючись хоч трохи інтонаційно різноманітити його. То там, то тут колеги, нездатні стриматися, широко позіхали.
— ...таким чином, якщо звільнити болт від цього шплінта, — вів далі Кронберґ, — за допомогою вже описаного важеля з прикріпленим до нього дротом, ослаблений болт випадає з кріплення і прожектор, нічим більше не утримуваний, падає вниз. Саме це, вважається, сталося двадцять восьмого лютого цього року, ймовірно, з наміром спричинити смерть чи, принаймні, завдати серйозних травм актрисі Беттіні Вінтер внаслідок падіння на неї прожектора.
Рата вчергове вразили канцелярські формулювання, на які завжди спромагалася прусська поліція, і не тільки вона, весь апарат державної служби Вільної держави Пруссія здатний був описати люту смерть людини в такий спосіб, щоб це виглядало технічним процесом чи фізичним експериментом у школі.