Безцінний
- Автор: Милошевский Зигмунт
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: РІДНА МОВА
- ISBN: 978-966-917-075-0
- Переводчик: Юрий Георгиевич Попсуенко
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Безцінний». Краткое содержание книги:
Під час пошуків мистецького шедевра герої натрапляють на слід таємниці, яка може докорінно змінити новітню історію світу. Можновладці ладні зробити все, щоб ніхто не зміг наблизитися до розкриття цієї таємниці.
«Безцінний» — це також коментар до сьогодення в іронічному, смішному і безкомпромісному стилі, до якого звикли читачі «Зерна правди» і «Терапії злочину».
— Це пастка. Ми не можемо вийти, бо вони точно на нас чекають. Може, пощастить, якщо зчинимо колотнечу. Тепер жодних різких рухів.
— Це неможливо, — прошепотіла Ліза в мікрофон, не знаючи, що діється в будинку по той бік вулиці.
Перед нею, ліворуч від дверей, висіла картина Ренуара. Один із циклу портретів, написаних у 1880-ті роки в саду біля будинку Моне в Аржантеї. Імпресіоністи зустрічалися там просто неба, випивали й писали пейзажі, статечних жінок з дітьми, або менш статечних, які роздягалися для купання. Писали інших, писали себе й один одного. На цій картині оголена натурниця готувалася до купання в Секвані[56] на тлі розпеченого сонцем літнього краєвиду, що складався з плям соковитої зелені. Дівчина ногою перевіряла температуру води, одночасно відхиляючись назад, аби не впасти в річку, і кидаючи веселий грайливий погляд у бік художника.
Чудова літня сцена, без сумніву Ренуар, розпізнала б цей стиль навіть без підпису. Картина, незвичайна завдяки своїй динаміці, завдяки фотографічно відтвореному моменту. Символ найкращих моментів літа, які ми мали в житті і які хотіли б назавжди залишити в пам’яті.
Без сумніву, одна з найкращих картин Ренуара.
Проблема в тому, що П’єр-Огюст ніколи такого не писав.
Вражена Зоф’я Лоренц не мала шансу оцінити поетичну сцену, яка розігрувалася в будинку Ричмонда. Вона не могла бачити, як гола п’ятдесятилітня жінка, геть мокра, з краплями поту, що скапували з носа і сосків, стоїть у темряві і вдивляється в полотно, що висить на стіні, ледь вихоплене з темряви світлом світлодіодного ліхтарика. Полотно, на якому оголена дівчина, шукаючи прохолоду в річці, дивиться на свою товаришку по інший бік дійсності таким поглядом, ніби хоче сказати: агов, що ти пітнієш у цій темряві, скупайся.
Лоренц бачила тільки зображення з легко затуманеної від спеки камери біля вуха шведки. Тобто невідомий їй імпресіоністичний портрет. Відчула навіть легкий укол сорому, мала б його знати, бо видавався непоганим; відтінки зеленого, попри низьку якість передачі, були незвичні. І лише після цієї думки розсипані пазли в її голові склалися в одне ціле.
— Лізо, жива? — запитав Ґмітрук. — Юнак там?
Зображення почало рухатися, схилені над монітором Зоф’я і Анатоль побачили, як відповідно до руху Лізиної голови натурниця, що входить у воду, поступається місцем виходу в коридор, а потім ще двом картинам і наступній стіні, де поряд висіли величезний телевізор, Рафаель і старий знімок якоїсь давньої зірки бейсболу з автографом.
Проте цієї хвилини це не справило на Лоренц жодного враження, бо вона вже знала, що картина, яка висіла на стіні, абсолютно точно не була Рафаелем, якого вони шукали.
— Забирайся звідти! — крикнула, перш ніж Ґмітрук встиг її стримати. — Це обман! Це пастка!
Її крик злився в одне ціле з істеричним шепотом Кароля, який радив робити те саме.
Було зрозуміло, що все пішло не так.
Відколи побачив Чавеса і його напарника-латиноса, які стомленою ходою вирушають на черговий обхід, його не полишав неспокій. Якщо цю двійку, так само, як і решту нічної зміни, не відпустили зі служби, то навіщо прийшли інші? Сумнівно, щоб команду, яка спостерігає за моніторами, посилили для того, щоб більшою групою розв’язували судоку й гортали порножурнали.
Довго чекати відповіді на всі ці запитання не довелося, минуло п’ять хвилин і зі сторожової будки вийшло троє чоловіків. Якщо вони колись і розв’язували судоку, то хіба що в такий спосіб, що вішали його на мішень і кожний квадрат продірявлювали кулями відповідну кількість разів. Виглядали як елітні командоси, найманці або вбивці. Вбрані з ніг до голови в чорне, у куленепробивних жилетах, кожен тримав зброю з глушником і мав шолом, обладнаний окулярами нічного бачення. Рухалися швидко, безшумно, однаковими вишколеними рухами. Командир подав рукою два коротких знаки, після чого вони розійшлися в широкий ланцюг і підтюпцем, швидко й обережно, вишукуючи затемнені місця, рушили Гамільтон-авеню в бік дому Ричмонда.
Кароль завмер під своїм кущем, переконаний, що це його останні хвилини. Один із солдатів пробіг так близько, що йому в очі сипнуло піском. Від страху Кароль мало не скрикнув, мусив притиснутись обличчям до мокрої землі, щоб не видати ані звуку. Лише за якусь мить наважився підняти голову й прошепотіти крізь паралізовані голосові зв’язки, щоб усі якнайшвидше вшивалися.
56
Секвана — антична назва річки Сени.