Сіль для моря, або Білий Кит

Вірю, що «Сіль для моря» зможе стати путівником у те, про що ми навіть не здогадувалися, містком від батьків до дітей і навпаки. А ще дасть змогу зрозуміти, що кожен наш вчинок має наслідок, дива трапляються, а за злочини завжди чекає розплата — у цьому чи в іншому світі.

Хочу подякувати всім, хто долучився до створення цього роману.

Рідним, чоловікові та друзям — за те, що завжди вірять у мене.

Моїм любим Вікторії Франчук та Олегу Бакуліну за вичитку та слушні поради щодо сюжетних ліній.

Чудовим рідерам — Катерині Дьяченко та Ірині Юдіній, а також Марині Кіндзерській, Мілі Квітці, Мар’яні Паславській, Оксані Швець, Марині Кушнір, Дані Мацюк, Марині Ухановій, Олі Голомші та усім, хто читав рукопис і ділився враженнями.

Окреме величезне дякую Ларисі Троцюк за спогади про море.

Колегам по перу — Любі Долик, Тетяні Белімовій, Дарі Корній та Вікторії Гранецькій за теплі відгуки та підтримку.

Максиму за детальну інформацію про роботу кіберполіції та реальну ситуацію із «синіми китами» в Україні.

Видавництву «Віват» і особливо — Олені Рибці за омріяну можливість відпустити твір у вільне плавання чи­таць­ким морем.

Також я неймовірно вдячна усім, хто читав і коментував коротенькі уривки в мережі і надсилав власні спогади, — ви надихаєте!

А вам, любі читачі, хочу побажати, щоб усе погане у вашому житті перетворилося на сіль. На сіль не можна ображатися чи сердитись. Через неї не варто плакати чи нервуватися. Це ж лише сіль. Але тільки завдяки її солоно-гіркому смаку ми можемо радіти життю по-справжньому! Тому бажаю вам якомога більше солодких спогадів!