Клуб зразкових чоловіків
- Автор: Медведєв Олександр
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-031-1
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Клуб зразкових чоловіків». Краткое содержание книги:
Адже тільки жінка може зібрати найвпливовіших чоловіків міста в один клуб, щоб використовувати їх у своїх цілях. Тільки жінка може вбивати і залишатися при цьому невинною та чистою, як немовля. І не просто вбивати, але робити це естетично та витончено, отримуючи справжню насолоду. А потім звабно дивитись у очі слідчому і шепотіти: «Так, я вбила, але доведіть це».
Якщо ж ви і після цього сумніваєтесь у жіночій підступності — ви або жінка, або… зразковий чоловік?
— Ну а про Аліка що за плітки?
— Про цього була одна козирна історія. Мені як Боря сказав, так я ледве зі сміху не луснув!
— Це той самий Боря, у якого ви були на дні народження в день убивства Максима?
— Так, Іняхін. А що, Максюшу вісімнадцятого вколошкали? Дивний збіг… Коротше, Боря працює портьє в нічну зміну в одному готелі, так він говорив, що бачив нашого Аліка з якоюсь бабою. Вони наймали вдень номер і там до самого вечора… Алік одружений був — він же додому бабу не міг привести!
«Ну нарешті, хоч щось!» — подумав Туполєв, але виду не подав.
— А ваш друг Боря знає цю жінку, що була з Хайдаровим?
Голик із хвилину подумав і переконано заявив:
— Ні, не знає. Інакше він би проговорився.
Розділ 29
У неділю Туполєв дозволив собі відіспатися. Але провести ранок за газетою в нього не вийшло.
О пів на одинадцяту у двері подзвонили.
— Володю, синку, до тебе прийшли, — проспівала Надія Семенівна.
З передпокою зачувся високий тенор Андрія. Клянучи свою долю, Туполєв натягнув літні штани і впустив гостя до кімнати.
Андрій вийняв з дипломата папку з паперами, чотири газети, ручку та лупу.
— Ну що, містере Холмсе, як поживає наш «доброзичливець»? — Туполєв накинув на постіль покривало і сів зверху.
Андрій затараторив:
— Сьогодні вранці мною було проведено ряд слідчих дій, що…
— Андрійку, ти не на планерці. І не на іспиті. Коротше, де ти був сьогодні вранці?
— У своєї сусідки Зінаїди Петрівни на роботі. Зінаїда Петрівна працює в кіоску, торгує свіжою пресою.
— З’ясовував, виходить, із якої газети вирізано літери в листі до Рикова?
— Саме так. Незручно було експертів смикати. Зінаїда Петрівна повідомила мені, що літери вирізано з газети «Бізнес-Тиждень».
— І як вона так швидко визначила газету?
— По даті, що була вирізана з газети цілком і вклеєна над повідомленням. По ній вона визначила гарнітуру, якою зверстана більшість статей. Виявилося, що це номер, який вийшов у минулий четвер.
— Дуже добре. Так що, весь текст вирізаний із «Бізнес-Тижня»?
— Абсолютно весь, — підтвердив Андрій. — І я навіть, уяви собі, знайшов місце, з якого взято більшість літер. Причому це дуже важливе місце, — сказав Андрій з тим багатозначним виразом обличчя, який буває в ілюзіоністів перед виконанням коронного трюку.
— Ну не тягни, говори вже.
— Їх вирізали з рекламного оголошення мережі магазинів «Сибірське хутро». Можеш помилуватися.
Примірник «Бізнес-Тижня» перекочував до рук Туполєва.
«Сибірське хутро». Намальовано норку, що стоїть на задніх лапах. Відмінна якість. Останні моделі… Служба збереження хутра у весняно-літній сезон… Знижки. Адреси магазинів, телефони, факс, адреса електронної пошти…
Туполєв не поспішав з коментарями, тому що боявся піддатися привабливості нової версії, яка, здавалося, сама йшла до рук.
«Доброзичливець» не просто попередив їх про замах, але і вказав на того, хто цей замах готував. З тим же успіхом можна було написати: «Вас хочуть убити люди із „Сибірського хутра“!» Але «доброзичливець» обрав інший шлях. Чому?
І тут Туполєва осяяло — «доброзичливець» хотів виграти час! Йому було необхідно зробити так, щоб слідство скористалося підказкою з деяким запізненням, сконцентрувавши увагу міліції на «Сибірському хутрі».
— А ще що в цьому листі цікавого? — запитав Туполєв після напруженого міркування, якого Андрій не зважився переривати розповіддю.
— Більше нічого. Клей ПВА, сам аркуш — стандартний: папір для ксероксів і принтерів «KYM-Nova». Жодного пальчика. Працювали в рукавичках. Ось так.
— Нам щастить, Андрію, як потопельникам. Три вбивства й один замах — і жодного відбитка!
Тут у кімнату зазирнула Надія Семенівна:
— Ну що ж ви, хлопці, все вихолоне! — сказала вона з легким докором.
Розрізаючи омлет на апетитні скибки, Туполєв думав про те, що поясненням такої дбайливості загадкового «доброзичливця» може бути тільки одне: він зовсім не хоче, щоб слідство довідалося, хто саме став рятівником Рикова.
— Що робити будемо? — запитав Туполєв після сніданку.
— Вам вирішувати. Я б знову зайнявся Голиком. Перспективний напрямок.
— Напрямок, звичайно, перспективний. Але мене від нього вже нудить. Я його сьогодні півночі слухав.
У мозку Туполєва постали спогади про вчорашній допит. Страшно гуділа голова, Голик розповідав якісь непристойні історії. Алібі, яке потрібно перевірити… День народження якогось Борі… Утім, чому «якогось»? Борис Іняхін, номер телефону в нього в записнику.