Клуб зразкових чоловіків
- Автор: Медведєв Олександр
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-031-1
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Клуб зразкових чоловіків». Краткое содержание книги:
Адже тільки жінка може зібрати найвпливовіших чоловіків міста в один клуб, щоб використовувати їх у своїх цілях. Тільки жінка може вбивати і залишатися при цьому невинною та чистою, як немовля. І не просто вбивати, але робити це естетично та витончено, отримуючи справжню насолоду. А потім звабно дивитись у очі слідчому і шепотіти: «Так, я вбила, але доведіть це».
Якщо ж ви і після цього сумніваєтесь у жіночій підступності — ви або жінка, або… зразковий чоловік?
— Якого дідька? — пробурчав Монастир, прикриваючи очі долонею.
Раптом вітрини магазину зненацька згасли, хлібний фургон занурився в пітьму. Засліплені бандити не помітили, як відкрилися дверцята фургона і відтіля вискочили вісім чоловік. У касках поверх чорних масок, у бронежилетах, з укороченими автоматами Калашникова напереваги.
Зненацька в «дев’ятці» опустилося скло.
— Вийти з машини, руки за голову, — зажадав підсилений мегафоном голос.
Перш, ніж вражені Монастир і Боба встигли щось зміркувати, засмикався узі у руках Вадюхи. Він стріляв прямо крізь вітрове скло. В усі боки бризнули блискучі осколки, слідом за цим посипалося скло в «дев’ятці».
— Газуй! — заволав Монастир, квапливо випускаючи свою обойму в міліцейську машину.
Вони встигли рушити, перш ніж темряву по обидва боки від завмерлої з розбитими фарами «дев’ятки» розірвали спалахи пострілів. Це вели вогонь бійці спецназу, котрі розсипалися серед буйних заростей бузку.
— Ну ні хєра собі! — Вадюха реготав, як божевільний. — От так розклади!
Вони звертали в двір сусіднього будинку, коли біля сміттєвих баків з’явилася «дев’ятка». Боба випустив у її сторону скупу автоматну чергу.
— Дай сюди автомат, Вадюхо, — зажадав Монастир. — Твоя справа — вести машину.
— А хєр там! — вишкірився Вадюха. — Я тепер цим падлюкам покажу!
— Дай автомат, — у потилицю Вадюхи вперся ствол пістолета.
Вадюха мусив підкоритися.
Коли бандитська «Ауді» вискочила на вулицю, спецназівський фургон був зовсім поруч. Вадюха різко крутонув кермо вліво, щоб уникнути зіткнення, а Боба вліпив з калашникова по передньому колесу. Марно. Колеса фургона були заповнені спеціальною губчатою масою, яка застосовується в армійських розвідувальних машинах.
— Залізні вони в них, чи що, — Боба спересердя сплюнув.
Через розбиті шибки в салоні вітер ревів так, що, здавалося, машина от-от злетить. На перехресті Вадюха рвонув на червоне світло і дивом вивернувся від «Жигулів», які, завищавши гальмами, закрутилися на місці і влетіли в чорну «Ниву». Це допомогло їм відірватися від переслідувачів — на перехресті моментально утворилася пробка.
Але вже за якихось кілька метрів на них чекала пастка. Біля посиленого поста ДАІ троє інспекторів зупиняли усі машини, не перебираючи.
— Так, мужики, — сказав Вадюха, скидаючи швидкість. — Попереду якась лажа.
— Прорвемося! — упевнено кинув Боба.
— Навряд, — процідив Монастир. — Дивися, яку дурку ставлять.
Даішники зупинили пару вантажівок, і тепер ті розверталися поперек дороги, цілком перегороджуючи проїзд.
— Давай туди! — Монастир тикнув пальцем у залізні ворота, перед якими висів знак «Зупинку заборонено» і традиційне «Бережися автомобіля». Це був в’їзд на якусь відомчу територію — чи то склад, чи то фабрику.
— Ну тримайся, мужики! — крикнув Вадюха, втягуючи голову в плечі. Він натиснув на газ, «Ауді» заревіла і рвонулася до воріт.
Якби ж їм знати, що ворота були капітальні, зсередини зміцнені навареними навхрест товстими залізними прутами і замкнені на два грубезні засуви. «Ауді» з оглушливим гуркотом влетіла у браму на повній швидкості та завмерла.
Першим з машини вибрався Монастир. Узі він залишив у салоні, натомість прихопивши з собою ТТ. Слідом виліз Боба.
Вадюха заціпенів, уткнувшись грудьми в роздуту подушку безпеки. Капот «Ауді» був зім’ятий у гармошку.
Спецназівський фургон і червона «дев’ятка» вже були тут. На Монастиря і Бобу дивилися стволи автоматів.
— Зброю на землю, руки за голову! — проревів мегафон.
Монастир знехотя жбурнув на землю ТТ. Боба нахилився, щоб покласти калашникова.
У цей момент із «Ауді» вдарив узі — то отямився Вадюха. Йому здавалося, що він стріляє точно у спецназівців. Але перед очима все пливло, автомат не слухався ослабілих рук, і йому вдалося зачепити тільки одного.
Дванадцять стволів разом заговорили у відповідь.
Першим свинцевий вихор розірвав на клапті Бобу.
Монастир сіпнувся убік і був застрелений майором, який вів усю операцію з «дев’ятки».
Вадюха пережив спільників лише на якусь мить. Кулі прошили бензобак, і «Ауді» потонула в оранжево-чорному полум’ї.
— Валізу понесу я. А ти понесеш мій дипломат, — Руслан скористався з можливості покомандувати.
Жінка не заперечувала. Коли йдеться про непринципові питання, вона згодна на другі ролі.