Посланець
- Автор: Ячейкин Юрий Дмитриевич, Поплавський Петро
- Серия: Посланець #1
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Посланець». Краткое содержание книги:
— Ви чудова господиня, фрейлейн. — Він сховав пляшечку до кишені. — А що у цій звабливій скляній посудині?
— Місцеве виноградне вино. Найвищого гатунку.
— Невже справді гарне?
— Розкішне! От спробуєте — самі переконаєтеся… А ще… Ви полюбляєте мед?
— Особливо вранці, натщесерце…
— То беремо?
— Безумовно!
Згори на них впала тінь.
— Вам допомогти, пане гауптман?
— Геть! — не на жарт розлютився Шеєр. — Ти що собі дозволяєш, свиното? Марш на місце з очей моїх!
Вартовий злякано відсахнувся.
Шеєр вмить видряпався драбиною нагору. Вартовий поспішно віддалявся.
— Стій! — гаркнув Шеєр. — Ану, йди сюди!
Солдат чітко, мов на плацу, карбував крок.
— Стій! Як звати?
— Карлюдвіг Бьоме, гер гауптман.
— От що, Карлюдвіг Бьоме, якщо ще хоч раз сунеш куди не слід носа, то ритимеш своїм довгим носом окопи на фронті. Досить мені мовити хоч слівце штурмбанфюрерові Хейнішу…
— Я прагнув тільки допомогти вам, гер гауптман, і нічого іншого! — заблагав вояк.
— Затям собі, покидьок, у стосунках з жінками я нічиєї допомоги не потребую…
— Слухаюсь!
— І передай це своєму наступникові на посту…
— Слухаюсь!
— Твоє місце — біля хвіртки і більше ніде! Збагнув?
— Слухаюсь!
— Кругом! На пост — кроком руш! Раз, два, три!.. Фрейлейн Бергер, а як це отакі хвацькі вартові ще не порозтягали і не зжерли ці харчеві поклади?
— Бо тут живу, по-перше, я, а по-друге, до мене. навідуються панове офіцери з СД. Чого вартий хоча б унтершгурмбанфюрер Майєр, офіцер для доручень самого пана Хейніша!..
Вояк Бьоме прискорив крок.
— Фрейлейн, але ж ходімо нарешті до покоїв.
— Вибачте, пане Шеєр, якщо вечірка вийде надто провінційною. Я жила серед унтерменшів, а не в культурному Берліні, як ви…
— Ну що ви, фрейлейн! Ваша краса з найрафінованішого товариства зробить отару здичавілих троглодитів. У вас від природи щедро закладено вибухову, руйнівну силу. Геббельс нищить спорохнявілу культуру пістолетом, ви — красою… Як на мій погляд, ваша зброя набагато небезпечніша.
Вони поверталися до будинку, і Шеєр, несучи у кошику наїдки, зумисне продовжував:
— Зігмунд Фрейд звеличував цю зброю — Ерос і Танатос, життя і смерть — в одвічній борні. Зараз на всій земній кулі панує Танатос, і я, фрейлейн, усе більше схиляюся до логічної думки, що сутність жорстокого від природи Агресора, тобто чоловіка-винищувача, може пом'якшити лише лібідо жіночого Ероса. Таке містичне призначення Жінки в історії людського самовинищення.
— Боже мій, ви геніальний вчений, пане гауптман! — захоплено цвірінькала підкорена фрейлейн. — Я вже навіть боюся за себе…
— Не хвилюйтеся, фрейлейн, ви поза усякою конкуренцією. Навіть на всесвітньому конкурсі найчарівніших жриць вас би обрали богинею.
Інтимна вечірка удвох, яку, власне, благословив сам штурмбанфюрер Хейніш, вийшла на славу. Ніхто не заважав, навпаки — вартівник увесь час стовбичив на чатах, оберігаючи абсолютний спокій гера історика. Єфрейтор Лютке мав наказ обладнати у комірчині фотолабораторію, і то — на ранок. З комірчини слід було винести все зайве, вичистити й вимити, розташувати раціонально і зручно необхідну апаратуру.
Стіл виглядав гарно. Дерев'яний національний посуд, саморобний майстерно оздоблений орнаментом, дерев'яні ложки і виделки, з широкими, пласкими ручками, теж зі смаком різьбленими колоритними візерунками, створювали якийсь затишний, хатній антураж. Горіли свічки, сповнюючи кімнату тихим, живим світлом і духмяними восковими пахощами, неголосно лунала музика з невеличкого «Телефункена», видобутого з ошатної валізи гауптмана. У келихах прозоро гепліло вино.
— Це не Берлін, мила фрейлейн, — просторікував Адольф Шеєр, — це куточок раю…
За дим столом, у гойдливому світлі, під тиху музику і хвацьку мову, він зосереджено працював — зашифровував у стовпчики чисел зібрані Крістіною відомості: «Квадрат 17–23, селище, південніше п'ять, фальшивий аеродром. Квадрат… головний склад боєприпасів. Бензозапасів… Цистерни з нафтою… Майстерня по ремонту танків… Квадрат… 12 дотів. Найголовніше: квадрат… почато спорудження пускових майданів для керованих реактивних снарядів «Фау-1» і «Фау-2». Всі підступи міновані. Знищення можливе тільки з повітря. На місце будівництва прибула перша зенітна батарея…»
— Чому засумували, фрейлейн?
— Розмріялася, пане гауптман…
— Про що?
— Не про що, а про кого…
— Про кого, якщо не секрет?
— Про одного дурника, якого навчив цілуватися з коханою лише службовий обов'язок…