Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
До частини другої. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, право на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства не мають ті члени фермерських господарств, що раніше "набули право на земельну частку (пай)". Така норма повинна сприяти справедливому розподілу земельних ділянок між громадянами України, запобігати зловживанню правами на приватизацію земельних ділянок. Дане формулювання позбавляє права на приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства осіб, що набули земельну частку (пай) із земель як колективної власності (див. п.п. 16, 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ), так і у процесі приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств (ст. 25 ЗКУ).
Разом із тим, як видається, в силу призначення даної норми не можна вважати, що вона позбавляє права на приватизацію земельних ділянок для ведення фермерських господарств тих осіб, які придбали право на земельну частку (пай) у землях, переданих свого часу у колективну власність, вторинним шляхом, за різними видами цивільно-правових угод (правочинів), наприклад, успадкувавши право на пай.
Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
1. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
3. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Загальна характеристика. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - "це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму". Згідно із ч. 3 тієї ж статті, ведення ОСГ не відноситься до підприємницької діяльності.
Попередній ЗКУ 1990 року для позначення господарської діяльності громадян із виробництва сільськогосподарської продукції для задоволення власних потреб вживав термін "особисте підсобне господарство". Тотожність понять ОСГ та "особисте підсобне господарство" була підтверджена ЗУ "Про особисте селянське господарство" (ч. 6 ст. 5). Тому положення щодо земель ОСГ сьогодні поширюються на землі, надані свого часу для ведення особистого підсобного господарства.
Земельні ділянки для ведення ОСГ можуть набуватися в порядку приватизації (див. ст.ст. 118,121 ЗКУ та коментар до них, ч. 6 ст. 5 ЗУ "Про особисте селянське господарство"), шляхом виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) (див. п.п. 16, 17 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них), а також за цивільно-правовими угодами (з урахуванням обмежень, встановлених п. 15 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ; див. ст.ст. 130-133 ЗКУ та коментар до них).
До частин першої та другої. Положення ч. 1 з необхідністю випливають із загальних положень ст. 81 ЗКУ, яка не встановлює обмежень щодо використання земельних ділянок на праві власності громадянами України.
Положення ч. 2 випливають із загального принципу свободи договору (п. 3 ч. 1 ст. З ЦК України), положень ст. 5 ЗУ "Про оренду землі". Слід мати на увазі, що з них не випливає повної заборони іноземним громадянам та іноземним особам без громадянства мати на праві власності земельні ділянки для ведення ОСГ. Така можливість існує, проте вона є обмеженою: лише шляхом набуття у порядку спадкування в поєднанні із обов'язком відчужити ділянку протягом року (ч. 4 ст. 81 ЗКУ; див. також ч. 4 ст. 22 ЗКУ та коментар до неї).
Положення ч.ч. 1 та 2 коментованої статті не дають чіткої відповіді на питання, чи можуть придбавати земельні ділянки для ведення ОСГ юридичні особи. Це питання не знаходить одноманітного вирішення ні у правовій доктрині, ні у правозастосовчій практиці.