Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Ст. 9 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" цілком обґрунтовано, на наш погляд, відмовилася від використання ефемерного "переважного права". Згідно із ч. 2 статті, "розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності — шляхом жеребкування".
До частини другої. Коментована частина стосується визначення місця розташування, а отже - і конфігурації відповідних земельних ділянок. Слушні побажання щодо урахування при цьому вимог "раціональної організації території і компактності землекористування" на сьогодні, на жаль, є недостатньо формалізованими (див. п. "а" ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 165 ЗКУ та коментар до них).
Процедура розподілу земельних ділянок, у т.ч. особливості розробки, експертизи та розгляду відповідних землевпорядних проектів детально визначаються ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (див. насамперед ст.ст. 7-9).
Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
1. При ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.
2. Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.
До частини першої. На наш погляд, положення коментованої частини, згідно із якими "при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв)", не скасовують положень чинного законодавства України, що визначає розподіл майна підприємства у разі його ліквідації (ст.ст. 111, 112 ЦК України, ст. 61 ГК України). Згідно із цими нормами, майно юридичної особи використовується "за вказівкою власника" або "передається її учасникам" лише після задоволення вимог кредиторів. Оскільки і установчі документи, і згода власників - це форма "вказівки власника", розподіл несільськогосподарських угідь відповідно до установчих документів або за згодою власників паїв можливий лише після виконання вимог закону про задоволення вимог кредиторів.
Варто наголосити, що коментована норма не поширюється на землі державних та комунальних підприємств, які не можуть використовувати земельні ділянки на праві власності (див. ст. 82 ЗКУ та коментар до неї).
Також слід зважати, що несільськогосподарські угіддя колективних сільськогосподарських підприємств можуть бути розподілені за згодою власників земельних часток (паїв) відповідно до коментованої статті лише у випадку, якщо землі сільськогосподарського підприємства були передані у колективну власність, а ліквідація підприємства здійснюється під час дії коментованої норми, тобто після набрання чинності діючим ЗКУ (насправді таких випадків дуже небагато). Тому коментована норма не вирішує долі несільськогосподарських угідь у тих випадках, коли ліквідація сільськогосподарського підприємства відбулася до 1 січня 2002 року (моменту набрання чинності ЗКУ).
Правовий режим несільськогосподарських угідь зі складу колективної власності підприємств, ліквідованих до 1 січня 2002 року, є серйозною проблемою. Законодавство про паювання не передбачало і не передбачає механізму розподілу таких угідь, і у правозастосовчій діяльності прогалина почала заповнюватися, причому по-різному. У деяких випадках несільськогосподарські угіддя наслідували долю будівель і споруд, розташованих на них (обґрунтуванням такої практики було посилання на ст. 377 ЦК України, що ще донедавна суперечила ст. 120 ЗКУ, і тому, на наш погляд, формально застосуванню не підлягала). В інших випадках долю угідь вирішували збори власників земельних часток (паїв), обґрунтуванням чому була коментована стаття (в силу правил про дію закону в часі вона, на нашу думку, в більшості випадків також не підлягала застосуванню). Переважаючим же є підхід, за яким після ліквідації суб'єкта права колективної власності переходять до державної власності до складу земель запасу (обґрунтуванням чому є ч. 1 ст. 84 ЗКУ).