Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося
- Автор: Шустер Тара
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-617-7544-28-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося». Краткое содержание книги:
4. Не використовуй обідній стіл як тимчасовий склад. Те саме стосується кухонного столу, журнального столу, столу, на якому стоїть телевізор, будь-якої іншої горизонтальної поверхні, яка спокушає тимчасово її використати для складання предметів. Це не кладовка для продуктів. Я завжди красиво розкладаю прибори на обідньому столі, щоб не було спокуси його чимсь завалити. Бо вже не хочеться кидати телефонну книгу (так, хтось досі надсилає мені телефонні книги!), перегорілі лампочки і той пакунок, який треба відіслати назад в Амазон, на обідній стіл, якщо на ньому приємна для ока виставка кольорової кераміки, яку ти придбала в Мехіко.
5. Онови основний посуд. Чи знаєш ти, навіщо деякі родини (не моя) передають столове срібло, кришталь та китайську порцеляну з покоління до покоління? Перша причина — це дивний звичай приданого, а друга — бо приємно сісти за красиво накритий стіл. Якщо тобі не пощастило успадкувати особливий набір святкових тарілок, то піди й купи власний. Можливо, у Goodwill є красиві вживані набори з квітковим орнаментом, які можна підбирати й комбінувати. Вони не мають коштувати дорого; достатньо, щоб ти відчувала, що вони особливі. Я вивела свої серветки на новий рівень — перейшла з паперових на японські текстильні. Вони були недорогі, але дуже схожі на мене, і я їх обожнюю. Підставки на стіл я зробила сама, пофарбувавши квадратні шматки тканини у фіолетовий колір. Увесь цей проект обійшовся мені доларів у п’ятнадцять, але щоразу, коли я накриваю на стіл, думаю: як же ж гарно!
6. Накривай стіл на себе одну. Я часто вечеряю на самоті, і я не лінуюся. Запалюю свічки, ставлю підставку, серветки, срібло, квіти на стіл, вмикаю Еллу Фіцджеральд. Якщо так приємно накривати стіл для гостей, чому б не діставати від цього задоволення, коли ти сама?
7. Після використання став кожну річ на своє місце. Знаю. Знаю точно, що батьки тобі це повторювали мільйон разів. Взагалі-то, я не впевнена, бо мені таке ніхто не казав. Але! Якщо ставити речі на місце відразу після використання, то уникнеш безладу, а іще важливіше — нічого не губитимеш. Коли вранці я завершую писати рожево-золотистою ручкою, вона відразу повертається в шухлядку нічного столика. Моя сумочка завжди повертається на поличку біля дверей спальні. Набагато легше знати, що де є, якщо свідомо ставити все на свої місця.
8. Щойно повертаєшся з поїздки, розпаковуйся. ЗНАЮ. ЖАХЛИВО. Але воно працює. Протягом години після повернення додому, навіть якщо прилетіла пізно, навіть якщо довелося їхати самій за кермом, я розпаковую валізу. Бо інакше ніколи її не розпакую. Щоб допомогти собі з цим, маю красиву торбинку для брудного одягу з поїздки, на якій написано «Будь ласка, випери мене» і яка зав’язується на великий чорний бант. Спідню білизну я тримаю в іншій торбині з вишитим рожевим написом «У відпустці». Тому я легко перекладаю посортований вміст цих гарненьких торбинок туди, де йому й місце: у кошики для брудної білизни.
9. Залиш собі неорганізований куток. Але тільки один куток. Маленький. Іноді ти просто не знаєш, куди подіти поламаний дисковий програвач, який колись іще, може, полагодиш. А як щодо пластикового контейнера зі шкільних часів, з фотками і бабусиними листами? Колись я зроблю скрапбук, але зараз у моєму домашньому кабінеті є закуток за диваном, де живуть мої неорганізовані речі. Це простір десь пів на пів метра, де я складаю те, з чим поки не знаю, що робити. І хоч Марі Кондо могла би сказати, що я живу в безпорадному хаосі, моє життя не втрачає барв через цей куток. У моєму житті багато сумних аспектів, але маленька порція неорганізованого хаосу до них не належить. Вибач, Марі, але я не почуваюся виною. Не сьогодні.
10. Вибач собі, якщо твій дім не готовий до гостей. Я не народилася в помешканні, що готове було приймати гостей, і не мала свого такого десь аж до тридцяти років. Саме стільки часу в мене пішло, щоб усвідомити цінність того, як круто жити в просторі, який ти, трясця, обожнюєш! Почни з малого. Не напружуй себе вимогою, що ВСЕ МАЄ БУТИ ІДЕАЛЬНО, КУРВА. Хто каже, що має? Склади тарілки в посудомийну машину, постав кросівки назад у шафу (і як вони опинилися в моєму кабінеті?!), повикидай довжелезні квитанції-купони, якими знаєш, що не скористаєшся, і продовжуй свій звичайний день.