П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
Це мене справді стурбувало. Я ще ніколи її такою пригніченою не бачила. Вона уявляла собі, як виходить на дах і стрибає, а тоді подумала, чи не краще порізати собі вени. Тоді в голові промайнув вірш якоїсь Дороті Перкер, чи Паркер, і вона почала сміятися[81]. Її справді розривало між вибором віддати власне життя задля злиття чи просто накласти на себе руки. Нола підійшла до шафки з ліками, почала шукати «Лібріум»[82], але я, на щастя, минулого тижня викинула його. Вона сіла за стіл, витягла бежевий аркуш для листів зі свого запасу і почала писати.
«Я не можу свідомо прийняти об’єднання. Я ставила собі Гамлетівське питання раз за разом, але ця дилема була досить простою, порівняно з моєю. Тут питання не просто буття чи небуття. Тут питання між буттям кимось іншим, не собою, і небуттям, й, чесно кажучи, мене більше приваблює другий варіант. Знаю, це егоїстично. Проблема ускладнена цим новим знанням, що, забираючи власне життя, я також забираю життя інших. І що приснитись нам може у смертельнім сні… у тій незвіданій країні, звідки ще не вертався жоден подорожній? Так роздум робить боягузів із нас…»[83]
Поки Нола писала, в ній поєдналися два почуття — депресія і в той же час їй здавалося, що вона бачить себе та усвідомлює наскільки сентиментально та плаксиво поводиться. Це відчуття сильнішало, й на мить їй здалося, що вона вийшла з себе і побачила, як сидить за столом, а якась її частина ширяє зверху та спостерігає, як вона пише. Нола обернулася та побачила постать. Обличчя було розмите, тому вона не могла розрізнити, чоловік чи жінка — довге волосся до плечей, індіанська пов’язка на голові та схожий на покривало легкий білий одяг, обгорнутий навколо нього чи неї.
«Хто ти?» — спитала вона.
«Твій Помічник».
«Я тебе не пам’ятаю».
«Я існую не так давно».
«Чому ти зараз тут?»
«Щоб ти не заподіяла собі шкоди».
«Я маю право забрати власне життя».
«Але це не твоє власне життя. Ти це сама знаєш. Ти думала про свою відповідальність перед іншими».
«Що мені робити?»
«Послухай доктора Еша. Він хороша та мудра людина».
«Він хоче принизити мене, об’єднуючи мене з тими іншими безмозкими істотами, яких він називає моїми особистостями».
«Повір мені, те, про що він говорить, зовсім не приниження. Завдяки розуму твоє життя часом сягає небачених висот, але це все одно пустопорожнє та неповне життя. Єдина надія — що ти відмовишся від власної індивідуальності заради потреби більшості».
«Допоможи мені відмовитися».
«Воно все всередині тебе. Я можу лише провести тебе».
«Тоді покажи мені шлях. Я налякана».
Постать підійшла до неї. Нола побачила, як та світиться, а тоді проникає в неї, ніби подвійне зображення, що потрапило в фокус. Після того вона вже не бачила обрисів Помічника окремо, він став частиною її.
«Зовсім не боляче, правда, дитино моя?»
«Ні. І я все ще відчуваю себе собою. Так воно і буде?»
«Саме так».
Вона сиділа та думала над тим, що з нею відбувалося, а тоді згадала статтю психіатра з Каліфорнії, яку вона читала, що таке стається в більшості людей із множинною особистістю.
«Ти — Внутрішній Особистий Помічник? Те, що називають просто ВОсП».
«Я тут, щоб допомагати, коли моя допомога знадобиться».
«Ти — одна з наших особистостей?»
«Ні. Я не окрема персона, як ви всі. Я тільки ваш помічник та захисник. Живу всередині вас, але разом із тим я належу всесвіту взагалі. І я з’являюся лише тоді, коли треба».
«Ти потрібен мені. Скажи, що мені робити?»
«Доктор Еш каже, що рішення мусиш прийняти ти, і воно мусить бути добровільним. Я можу тільки допомогти, щоб тобі вистачило сил зробити правильний вибір».
«Ти моя хрещена фея!»
«Так мене також називали. А ще гуру, провідник, ВОсП, учитель, помічник. Це все одне й те саме».
«Я рада, що в нас є ВОсП. Це все спрощує».
«Час зробити вибір, дитино моя».
Нола ще довго сиділа, відчуваючи, як тепло огортає її тіло, а тоді взяла ручку та внизу своєї записки додала:
«Я ПРИЙМАЮ ЗЛИТТЯ…»
Тоді вона раптом відчула полегшення, ВОсП зник, вона залишилася сама в кімнаті, і їй було добре.
Я нічого не могла вдіяти. Я була настільки щасливою, що вискочила назовні, одразу ж вхопила телефон, доки вона не передумала, та все переповіла Роджерові.
У понеділок зранку в кабінеті Роджера Нола почала відступати.
— Я боюся, що втрачу те, що маю… те, що люблю. Я завжди відчувала тимчасове, але вартісне життя — обдумане життя — краще за посередність, але сім днів на тиждень.
81
Імовірно, мається на увазі вірш американської поетеси Дороті Паркер (1893−1967) «Резюме»: Леза болючі / Всохли річки / Від кислоти плями / Від таблеток корчі / Стволи незаконні / Петля ненадійна / Газ пахне гидотно / Поживи ще спокійно.
82
Librium — лікарський препарат, транквілізатор.
83
Цитати з відомого монологу Гамлета «Бути чи не бути». Подано в перекладі Григорія Кочура.