Африка, сни
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-03-6
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Африка, сни». Краткое содержание книги:
Уперше публікується повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» – неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.
Для широкого кола читачів із почуттям гумору, які розуміють (при)значення обсценної лексики.
Вєнік: Я тобі так скажу, Йонатан, ті стєнкі, книги – то дурне діло. Всякій ремонт надо починати з сантєхніки.
Туз: Ти тоже, Вєнік, розпиздівся, наче самий умний. Ти краще скажи, де ти дівся, коли нас з Бліном ракітнянські пиздили?
Вєнік: Хлопці, понімаєте, тоді так срати захотілося, прямо біда. Ну, їй-бо, не брешу! Не вірите? Я можу гавно показать!
Хлопці з насолодою тягнуть самогонку, переварюючи цю інформацію. І саме в цю мить входить Шаленчиха. Це здорова і гарна молодиця, її вульгарне і неохайне вбрання пасує їй краще, ніж вишукані італійські шмотки українським поп-зіркам. З двох висказаних вище припущень: а) Шаленчиха «робить»; б) у Шаленчихи мандавошки, – ми схиляємося в бік останнього. В руці у Шаленчихи клітчата торба мандрівних «човників», під пахвою – гламурний журнал.
Шаленчиха: Привіт, компана! Я вам почитати принесла!
Йонатан: А ти вмієш?
Шаленчиха(сідає і без зайвої церемонії наливає собі гранчака): Ти перед Людкой виябуйся, Йонатан. (Шаленчиха миттєво заливає гранчак в горлянку і смачно хрумкає огірком.) От дивіться, шо тут написано. (Розкриває журнал «Парад» і читає вголос.) «Я, конєчно, нєкотороє врємя очєнь плотно тусовала. Но єслі хто думає, шо бить супєрлєді лєгко, то ето ашибка».
Вєнік: Но і трудного тоже нема ніхуя.
Шаленчиха: Це тобі, Вєнік, всьо лігко в жизні дається. А в жінок жізнь трудная. Осьо, дивись! (читає) «Кстаті, благодаря опщєнію з тусовкой я розширіла круг своїх інтєрєсов, а ето ізбавіло міня от снобізма в манєрє одіваться. Хотя порой, когда я надіваю Дону Каран, мінє кажется, что міня ето взросліт».
Йонатан: А тебе зато, Шаленчиха, всьо молодіт, яку б хуйню ти не наділа.
У двері з написом «Nirvana» гупають, за дверима чути скавучання собаки.
Депутат(у телевізорі): Росія і Біларусь – це наші брати, а брати повинні жити разом, в одній хаті, бо як сказав поет: «В одній хаті – одна правда, і сила, і воля».
Гупання, скавучання і депутатська промова зливаються в єдину какафонію.
Вєнік: Живу, як в дурдомі. Вчора жаба, сьогодні – ці привиди гестапівські!
Вареник: А зуби тобі хто вибив?
Вєнік: Зуби – то хуйня. Я того казла знайшов. Вечором прихожу, так легенько двері відчиняю носаком. В хаті його радіхони сидять. Я зразу сокиру в стіл: «Ось-ось-о тобі!» Питаю: «Де ваш казьол?»
Шурон: А вони?
Вєнік: Та нічого. Я взяв діньгами.
Гупання в двері і скавучання собаки стали вже звичними. До цього додається ще новий звук. Це звук ключа, яким безпорадно совають у замку.
Вареник(злякано): Блядь, це німці! Пацани, точно!
Шурон(до Йонатана): Йонатан, а шо там у Ніцше про таке написано?
Йонатан: У Ніцше написано: «Не бздо в каністру!»
Вєнік підбира з підлоги важку і гарну деталь сантехніки, зроблену з нєржавєйки, і становиться в античній позі біля дверей. Хлопці озброюються арматурою. Шаленчиха без всяких зусиль дістає з клітчатої торби важкі тіски. Гупання, скавучання, приглушені матюки.
Шурон: Шаленчиха, а шо ти тіски з собою носиш? Шо ти в них зажимаєш?
Шаленчиха: Те, про шо ти подумав. Твої яйця!
Під напором потойбічних сил двері з «Nirvanою» відчиняються. До котєльної входять істоти, котрі зникли за цими дверима хтозна-коли. Це Буратіно, Пьєро, Мальвіна, батько Карло, Дуремар, Карабас Барабас і пудель Артемон. Всі вони мають дорослий (якщо не сказати старий) вигляд. Буратіно має алкоголічеські набряки під очима, червоний ніс з синіми жилками і невиразного кольору очі. В танцюючих руках він несе здоровенний золотий ключик. Пьєро схожий на Вертинського після повернення з еміграції. Мальвіна – це типова нетвереза вокзальна повія пенсійного віку. У Карабаса Барабаса сива, як в Діда Мороза, борода волочиться по брудній підлозі. Батька Карла везе на інвалідному возику Дуремар, єдиний з усієї компанії, хто зовсім не змінився. Замикає процесію облізлий і сивий пудель Артемон.