Завтра будуть коти
- Автор: Вербер Бернард
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Terra Incognita
- ISBN: 978-617-7646-30-2
- Переводчик: Ярина Тарасюк
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Завтра будуть коти». Краткое содержание книги:
Хто врятує людство й життя на планеті? Може, це і є місія котів? Може, саме таких, про яких ідеться в цій книжці?
Кішка Бастет — домашня улюблениця. Намагається порозумітися з людьми, налагодити повноцінне спілкування з ними. Кіт Піфагор — лабораторний кіт. Його господиня, дослідниця, вмонтувала йому в череп спеціальний прилад з USB-портом, завдяки якому кіт виходить в інтернет, здобуває інформацію про людство, охоче ділиться нею і вміло використовує задля перемоги.
У книжці — роздуми про одвічні цінності, про життя і смерть, любов і ненависть, релігію та науку, відповідальність за тих, хто поряд, за тих, кого приручили… коти.
Він лиже лапу, щоб остудити подушечки, заводить лапу за вухо, визнаючи, що нам вистачить часу на це, і повертається до того місця розповіді, на якому зупинився минулого разу.
— З 1900 року котів пов’язують не з чаклунством, а зі свободою. Чорна кішка стає символом руху анархістів. Прихильники цієї партії малювали чорних котів на своїх прапорах.
— Що таке «анархісти»?
— Це прихильники політичного руху, що сповідує знищення урядів, життя без жодних очільників. Вони виступають проти поліції, проти армії, проти релігій, проти будь-якої форми авторитарності.
— Їх було багато?
— Ні, але вони були дуже рішучі. Вони, наприклад, вбивали королів, міністрів і навіть президентів.
— Щоб їсти їхню ікру?
— Щоб дестабілізувати уряди. Наприклад, анархістський замах на австрійського імператора у Сараєво спровокував першу велику світову війну.
— Що означає «світова війна»?
— Це означає, що всі живі люди беруть участь у війні.
— Усі без винятку, по всій планеті?
— Деякі зони конфлікту можуть бути значно гарячіші, ніж інші.
— А ми — що?
— 1912 року англійці створюють бригаду котів для виявлення токсичних газів, щоб захистити від них людей.
— Коти мали вмирати, щоби рятувати людей… їм це вдалося?
— Перша світова війна принесла 20 мільйонів смертей. Вона тривала чотири роки, потім було двадцять років миру.
— Багато.
— Це був час, необхідний для того, щоб з’явилося нове покоління людей на зміну тим, які не пережили війни. Другу світову війну почав німецький диктатор на ім’я Гітлер.
— Він також ненавидів котів, якщо мені не зраджує пам’ять?
— Він справді мав фобію котів. У цю війну було втягнуто ще більше людей, мільйони і мільйони. Вони використовували ще страшнішу, ще досконалішу зброю, тому було значно більше смертей.
— Це твоя теорія про три кроки вперед і два назад?
А потім знову три кроки вперед до наступної кризи. Друга світова війна призвела до смерті шістдесяти п’яти мільйонів людей. Згодом росіяни і американці роками дивилися одні на одних спідлоба, але атомна бомба змусила їх задуматися. І замість гарячої війни вони обрали «холодну війну».
— Що це значить? Вони билися у снігу?
— Вони використовували інші країни, щоб воювати, але ніколи не билися безпосередньо. 1961 року американська армія вирішила виготовити біонічного кота для шпигунських завдань у посольстві Росії. Вони вживили електричні та електронні прилади у його тіло.
— Майже як у тебе?
— Але тоді електроніка не була такою мініатюрною, як тепер. Вони прооперували кішку, яка називалася Кітті, вставили їй у живіт велику батарею, з’єднану з розміщеними у вухах мікрофонами і металічною антеною у хвості. Місія називалася «операція Акустична кішка». У призначений день вчені залишили кішку навпроти посольства. Кітті дали команду зайти в будинок, але вона не послухалась і вийшла звідти. Ті, хто слухав її передавач, почули гучний сухий тріск.
— Електроніка зламалася?
— Кітті переїхала таксівка. Американські військові все-таки продовжили експеримент, і з десяток котів були прооперовані й перетворені на електронних шпигунів. Жоден з них не виконав свого завдання.
— Їм треба було брати собак, вони слухняніші.
Поки ми розмовляємо, якийсь поранений чоловік повзе до нас, підводить голову до лобового скла і вимовляє незрозумілі слова. Його тіло всіяне зеленкавими пухирями. Я уважно слухаю Піфагора і не звертаю на людину уваги.
— Під час цієї холодної війни 1963 року одну кішку запустили в космос. Вона називалася Фелісет. Її посадили у кабіну французької ракети, яка здійснила десятихвилинний політ, з них п’ять у невагомості, і повернулася живою. Це була перша кішка-астронавт.
Уявляю цю самотню кішку в космічному кораблі, і думаю, що хотіла б опинитися на її місці.
— Серед відомих котів я міг би згадати також Пана Чіппі, який супроводжував першу експедицію на Північний Полюс, і Стабса, першого кота, 1997 року обраного мером американського міста Талкітна на Алясці.
Пишаюся тим, що я — кішка.
— Зараз у Франції налічується 10 мільйонів котів. 50 мільйонів у Європі. 800 мільйонів у світі.
Хвора людина, що намагалася вилізти на вантажівку, тратить сили і падає на землю.
— А скільки людей?
— Людей мало би бути 8 мільярдів… Отже, людей вдесятеро більше, ніж котів.
— А пацюків?
— Їх важче порахувати, але думають, що зі зростанням великих міст, де є підземні каналізації і тунелі метро, вони неймовірно розмножилися.