Завтра будуть коти

Небезпека, битва, Ганнібал, музика Каллас, страх і задоволення від битви, радість від того, що вижила, ліжко з балдахіном, шовкова золотиста тканина, довгі прелюдії, від яких закипають нерви, — усе робить цю мить магічною. Відчуваю його плоть в мені, і коли він сильно кусає мене за шию, друга, ще потужніша хвиля насолоди пронизує мене. Не можу стриматися, кричу.

У мене ніколи не було таких відчуттів.

Екстаз.

В очах почервоніло.

Забуваю, хто я. Забуваю все. Зливаюся з Піфагором. Я стаю Піфагором, а він стає мною. Ми утворюємо єдину істоту з вісьмома лапами і двома головами, загорнуту в тканину.

Він міняє позицію і бере мене «нормально», заходячи ззаду. Я відчуваю задоволення, яке дуже відрізняється від попереднього. Він ричить, кусає мене дужче в іншому місці шиї, я нявчу ще сильніше. Усвідомлюю, що Піфагор — зв’язковий між світом людей і котів навіть у своїй манері кохатися. Ми паруємося багато разів, і щоразу піднесення стає швидшим і піднімає мене все вище до неба.

Червоний серпанок перед очима міниться — стає помаранчевим, жовтим, білим, брунатним, чорним.

І тут мене осяяло.

Усе в мені — лише часточки матерії, розділені порожнечею. Я складаюся з порожнечі. І з тої енергії, що сполучає часточки. Саме це робить мене мною, цілісною формою, а не розсіяною хмарою.

А забезпечує розташування цих незначних порошинок у просторі — лише… думка, моя думка про себе саму.

Саме ця думка утримує мою цілісність, надає тої фізичної форми, яку бачать інші. Моя думка про себе дає мені змогу не просочуватися у ґрунт, не змішуватися з атомами решти світу.

Я — лише думка. Але я так у неї вірю, що змогла переконати інших, що існую як окремішня істота.

Я думаю, що я єдина.

Я думаю, що я унікальна.

Отже, я — унікальна.

Насправді я є… тим, чим, на мою думку, я є.

Ось воно, осяяння цієї особливої миті:

«Я Є ТИМ, ЧИМ, на мою думку, Я Є».

Я заручниця історії, яку сама собі розповідаю про себе саму.

Але мене більше збуджує інша думка:

«Я МОЖУ БУТИ ЧИМОСЬ БІЛЬШИМ».

Якщо я засумніваюся, якщо наважуся уявити, якщо припущу, що можу бути чимось значно більшим, ніж «просто я», якщо повірю, що мене двоє, щось на зразок сполуки Піфагора і Бастет, я розширюся. І я можу розростися аж до розуміння, що моє тіло є тільки відправною точкою, обмежена індивідуальність здатна розширитися до безмежності, щоб охопити все. Я можу бути… всесвітом у всій його повноті.

Ось моя третя думка:

«Я — БЕЗМЕЖНІСТЬ».

Екстаз. Ці слова викликають запаморочення настільки сильне, що як тільки воно виринає, я його відштовхую і ховаюся у вузькій заспокійливій в’язниці свого тіла. Мій розум повертається до мене. Моя думка обмежується імпульсами відчуттів і тіла. Я ще не готова стати «безконечністю». Я лише окремішня особа, це правда. Кішка. Звичайна кішка, яка пережила мить дивного усвідомлення, мить магічну, але ефемерну. Я згадую, що я лише…