Енеїда [Aeneis - uk]

37] [232]Гей же, Ерато, якії царі були за часів тих 38] В Лації давнім, і лад був який там тоді, як прибулець 39] З військом в Авзонську країну уперше приплив кораблями, 40] Я розповім і початок найпершої битви згадаю. 41] Дай же, богине, натхнення співцеві, бо я оспівати 42] Маю і війни страшні, і героїв, що в запалі серця 43] Згуби зазнали, про військо тірренське[233] й Гесперію цілу 44] В зброї військовій. Передо мною-бо більші події, 45] Більші почав я діла. Латин, володар староденний, 46] В довгому мирі містами й спокійними нивами правив. 47] Кажуть, що був він Фавновим сином від німфи Маріки, 48] З краю Лавренту. А Фавновим батьком був Пік; називав він 49] Батьком, Сатурне, тебе: найстаріший ти родоначальник. 50] З волі богів не мав він ні сина у роді своєму, 51] Ні з чоловіків нікого, бо кожен ще в юності гинув. 52] Охороняла весь дім і хазяйство велике єдина 53] Донька, що вже на виданні була, до подружжя дозріла. 54] З нею побратись бажало багато, весь Лацій великий, 55] Ціла Авзонія; перед всіма, однак, Турн прехороший, 56] З діда і прадіда можний, якого й дружина царева[234] 57] З запалом дивним бажала за зятя собі поєднати; 58] В дивах страшних цьому божа, проте, супротивилась воля. 59] Ріс у середині дому, в високих будівлях найдальших, 60] [235]Лавр із листям святим, його в страху віки зберігали. 61] Кажуть, що батько Латин, коли перший споруджував замок, 62] Трапив на нього і Фебові сам посвятив, а від нього 63] Й мешканців міста лаврентами звав він. На самім вершечку 64] Роєм густим — це дивно й промовити! — бджоли осіли, 65] З шумом великим крізь чисте повітря злетівши, і разом 66] Ніжками поміж собою зчепились; і так от неждано 67] З віття зеленого звис цілий рій. Ворожбит же відразу 68] Став говорити: «Я бачу, що з краю чужого надходить 69] Муж, а з ним цілий загін, вони всі у такому ж простують 70] Напрямі й з того ж бо самого боку[236] приходять, щоб взяти 71] Владу над замком. Коли ж на самім вівтарі запалала 72] Чиста соснина пахуча й Лавінія-діва стояла 73] Поруч із батьком, здавалось (ой леле!), що довге волосся 74] Стало палати і одіж усю обхопило тріскуче 75] Полум’я, вмить зайнялися і коси, й пов’язка перлинна; 76] В димі й жовтавому світлі повита, вона розсівала 77] Бризки Вулкана по цілому дому. Усе це здавалось 78] Дивним із вигляду й надто жахливим. Усі гомоніли, 79] Що надзвичайна й преславная доля на неї чекає, 80] Та для народу велику війну ці ознаки ворожать.