«Привид» не може втекти

Сільва трохи підвелася на подушці, підперла голову рукою.

— Сама дивуюся, — мовила вона, — як я оце розповідаю. Мабуть, у підвалі відбоялася, тепер уже нічого не боюся. Нічого. Навіть тих фотокарток! Хай він їх хоч по місту розклеює. Я тепер на все піду, щоб з ним поквитатися, відплатити за все. Він у мені все розтоптав.

— Не все, — сказав Лежнєв. — І те, що ви прийшли до нас, — найкращий доказ.

— Все одно, я вже не людина, — схлипнула Сільва.

— Так будь нею, — сказала Наталя. — І перестань пхинькати.

— Зробимо перерву, — запропонував Лежнєв.

— Ні! — Сільва знову сіла на ліжко і зробила рух рукою, немовби хотіла когось відштовхнути. — Нікого сюди не пускайте! Я ще не сказала найголовнішого.

— Розповіси після обіду.

— Ні, зараз, — наполягала Сільва.

— Хай розповідає, — кивнув Лежнєв.

— Шеф велів Пашці копати яму. Той викопав біля стіни, притягнув мене до неї. Підійшов Шеф, вийняв ножа, дав Пашці. «Твоя ідея, — сказав, — ти й працюй». Я закричала як навіжена. Пашка злякався, позадкував. «Гаразд, — мовив Шеф, — Я зроблю це сам, а ти бери лопату і вирівнюй краї…» Навряд чи Пашка розумів щось у цю мить краще за мене. Йому й на думку не спало — навіщо вирівнювати яму. Та коли він нагнувся по лопату, Шеф ударив його ножем у спину. Пашка навіть не крикнув. «Його вбив не я, а власне боягузтво, — сказав Шеф. — Очманів од страху так, що насмілився погрожувати мені». Ці слова я запам’ятала точно… Потім Шеф розв’язав мене, велів закопати Пашку і витерти ніж. Як ми вибралися з підвалу, я пам’ятаю кепсько. Була вже ніч. Знайшли машину. Шеф сів за кермо, а я знову лягла і вкрилася брезентом. Підвестися дозволив тільки в місті, коли ми зупинилися в якомусь провулку, недалеко від вокзалу. «Ну от, — сказав він, — тепер нас лишилося двоє: Анісімова в тюрмі, Пашка — в землі. Ти мені ще знадобишся. Допоможеш де в чому». Дав мені двісті карбованців і звелів купити на них формений офіцерський костюм, погони підполковника і картуз. Ці речі я повинна була сховати у себе на квартирі, поки він прийде по них…