Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
Бувай здоров, найдорожчий, і пиши мені! Хочу знати, як ти живеш.
Твій християнський друг Григор[ій] Сав[ич].
[Іюля 18, с Бѣлгорода]
[Харків, 29 серпня 1763 p.]
Mettcov ёѵ уеѵѵг)то1д уиѵаікагѵ щюфг|тг]с;
Ісоаѵѵои той раттатои ойЬєи; ёсттіѵ (Luc[a], 7)410.
Hodie obitum celebramus illius, quo majorem negat Christus ex omnibus inveniri, quicunque ex mulieribus essent nati411. Attendamus autem mentis oculos, ac paulisper contemplemur, qualis ille fuit, quidve factitabat, dum esset in vita, quod tam magnus a Deo est judicatus. Erat propheta Dei, canebat divina, castigabat peccantes, reducebat in viam bonam, qui est Christus, omnibus dictitabat jam jam adesse ac imminere adventum Christi412, ut exornarent sese, ut sponsus ille paratos inveniret; alioquin securim esse expeditam promptamque413. Magnum igitur est doctorem Evangelicum esse? Ita, mi carissime Michael, non modo magnum, verum etiam maximum. Impiissimus erat Herodes414, corruptissimus moribus et educatione, assuetus luxui ita, ut et hodie vides magnatum vulgus: et tamen et ipse "в сладость послушаше его"415, usque adeo verum illud est, quod dixit Plato, nullam rem auditu jucundiorem esse, quam veritatem416. Non ego reges admiror ac suspicio, qualis erat Herodes, imo et bonos reges, sed Doctorem coelestem, sed prophetam, sed Sacerdotem. Si magnum est corporibus imperare, majus certe animos moderari. Magnum est auro donare, quod reges solent, et non magnum adducere ad aurum sapientiae? Quodnam Margaritum417 Indicum comparari potest cum illo pretiosissimo lapillo, si cui castitas est commendata? Si magnum est curare corpora, an non maximum est animam simul et corpusculum integrum, sanum, illaesum offerre homini? Hoc autem fit, cum alicui est temperantia, mater castitatis, oblata atque commendata. Hae duae virtutes fadunt, ut oculi sint in homine acutissimi et plane aquilini, pedes levissimi ac cervini, memoria tenacissima ac angelica, judidum divinum non humanum, totum denique corpus castum ac expeditum dignumque ті] екбох^І divinae sapientiae, quae...418 refugit impura membra, velut fumum apes419. Nun quid dicam de animae bonis, quae sunt invisibilia? Novit is solus, qui expertus est, alioquin in cor non ascendit. Talia cum donabat obedientibus I(i)dvvi]c docens Christum420, tamque Magna: an non jure maximus inter natos mulierum vocatur421? Sed vide, quibus initiis ad id pervenit, quibus ттаоаслаишс. Non petivit aulas, non abiit juvenis in populosas ac luxuriosas urbes, non ventri se dedit, sed in desertum abivit, quaeritans unice regnum Dei, nec de vestitu, nec de dbo sollicitus, sdens his non fore destitutos servos Dei, sciens luxum capitalem hostem virginitatis, quam unice amat Christus, sine qua nemo ad mysteria regni Dei admittitur. Ergo dndus erat Ссоѵт] xf] pellicea, castigans carnis lasciviam rigorose422. Sic confirmatus, tantus erat dodor in tam magna aula Regia. O carissime, tales imitemur! Summa capiamus, ut saltern medium capiamus423. Gedeonis nostri 6|jiAiav perlege, quam die obitus hujus habuit. Sub finem ultima aut penultima sic indpit: "Глас слова..."424 [versus] quotus nescio. Vale cariss[ime]. Tuus Gregor[ius] S[abbin],
*
"Між народженими від жінок нема більшого понад Івана" (Лука, 7).
Сьогодні ми святкуємо кончину того, хто, як каже Христос, був найбільшим серед усіх народжених жінками. Подивімося очима розуму й поміркуймо трохи, яким він був, що творив, поки був серед живих, і за що він визнаний Богом таким великим. Він був пророком Божим, оспівував божественне, виправляв грішників, навертаючи їх на правильний шлях, усім говорив, хто такий Христос, що скоро має настати пришестя Христа: нехай вони прикрасять себе, щоб він, мов жених, знайшов їх готовими; крім того, він говорив, що сокира справна й готова до дії. Отже, це велика річ бути євангельським учителем? Так, мій найдорожчий Михайле, це не тільки велика річ, але й найвеличніша. Найнечесгивішою людиною був Ірод, до краю зіпсований своїми звичаями й вихованням, він звик до розкошів настільки, наскільки, як ми бачимо, звикли до них сучасні магнати, - але й він ["в сладость послушаше его"]. Настільки ж вірне те, що сказав Платон: "немає нічого приємнішого, ніж слухати істину". Я не високо шаную та поважаю не тільки таких царів, яким був Ірод, але навіть хороших царів; проте я шаную небесного навчителя, пророка, священика. Якщо велика справа - панувати над тілами, то куди більша - керувати душами. Важливо дарувати золото, як зазвичай роблять царі, але хіба не важливо вести до золота мудрості? Яку індійську перлину можна порівняти з таким най-коштовнішим камінням, як похвальна непорочність? Якщо важливо лікувати тіло, то чи не важливіше разом із тілом зберігати й людську душу цілою, здорового, незіпсованою? Але це буває тоді, коли кому-небудь пропонують і прищеплюють помірність - матір незайманості. Ці дві чесноти призводять до того, що очі в людини стають надзвичайно гострими, майже орлиними, ноги - дуже легкими, як в оленя, пам'ять - міцною та янгольською, розмисл - божественним, а не людським, а все тіло, нарешті, -чистим і вільним, гідним прийняття божественної мудрості, яка уникає порочного тіла, ніби бджола диму. А що ж мені сказати про невидимі блага душі? Це знає тільки той, хто має досвід. Інакше це не ввійде в серце. Коли Іван передавав таке, настільки велике, навчаючи про Христа, то хіба не по праву зветься найбільшим серед народжених жінками? Але дивись, якими подвигами він досяг цього, якими приготуваннями. Він не шукав палаців, не тікав юнаком у велелюдні й розкішні міста, не віддавався чревоугодництву, а пішов у пустиню, шукаючи лиш царства Божого, не дбаючи ані про одяг, ані про їжу, знаючи, що слуги Божі не будуть цього позбавлені, і що розкіш - головний ворог незайманості, яку єдину любить Христос і без якої ніхто не може бути допущений до таїнств царства Божого. Тому він був оповитий шкіряним поясом, суворо гамуючи розбещеність плоті. Зміцнений так, він був таким великим учителем у такому великому чертозі Божому. О найдорожчий, наслідуймо таких мужів! Будемо прагнути вершини, щоб оволодіти принаймні серединою. Прочитай проповідь нашого Гедеона, яку він виголосив у день його [Івана] кончини. Наприкінці, остання або передостання сторінка починається так: ["Глас слова..."], який - не знаю. Прощай, найдорож[чий]! Твій Григор[ій] С[авич].