Аецій, останній римлянин

Майже одночасно з тим, як люди Аеція вчинили замах на Фелікса, кульгавий здохляк Гейзеріх розгромив об’єднані війська Боніфація та Сигісвульта і, вторгшись до Нумідії, обложив їх обох у Гіппоні. Аецій не мав сумніву: через два-три тижні місто капітулює…. Вже знав, як слід оцінювати славленого хроніками й поетами комеса Африки!

Навіть після смерті Фелікса особа Боніфація якийсь час поглинала значно менше уваги магістра обох військ, ніж хоча б підозріла активність норійців та ютунгів над верхнім Данубісом. І лише коли врешті рушив проти них, захищаючи прикордонні провінції — Рецію та Вінделіцію, його наздогнала неймовірна новина, що раптом наказала Аецію глянути на зачиненого в далекому Гіппоні комеса Африки як на суперника. Виявляється, на засіданні таємної імператорської ради префект преторію Італії Вір Флавіан від імені всієї ради звернувся до Августи з проханням про увінчання заслуг Аеція патрикіатом, Плацидія, злісно посміхаючись, відповіла, що заслуги пресвітлого Боніфація довше чекають винагороди. Через цю новину Аецій почав приділяти куди пильнішу увагу досі ним легковаженого зернового мішка, як досі його називав. З певним здивуванням установив, що Гіппон тримається вже більше ніж півроку, а невдовзі навіть зізнався собі подумки в першій перевазі Боніфація над собою: в мистецтві захищати місто. Повністю звикнувши до варварських способів ведення війни, Аецій не терпів твердинь, ненавидів облоги і наколи не дозволяв щоб його замкнули навіть у найміцнішій фортеці.

На якийсь час його увагу від Боніфація знову відвернула просьба єпископа Гідація, який з Іспанії благав захисту від короля свебів Гермерика. Іспанці мріяли навіть про те, що Аецій не лише блискавично розгромить свебів, усе грізніших для римського миру за Піренеями, але й тріумфальним походом перетне всю країну і через Геркулесові Стовпи вторгнеться до Африки, вдаряючи на вандалів ззаду і несучи відсіч Гіппонові, як він двічі приніс її Арелатові, громлячи готів. Але Аецій, здавалося, зовсім не квапився воювати з вандалами, та й зі свебами йому йшло не так легко, як із варварами, що заселяли Галлію. Гот Веттон, який за його наказом вторгся до Галлеції, мусив швидко її покинути, одночасно надійшла звістка, що дружина magister utriusque militiae померла через сильну грудну гарячку. Ні Астурій, що, глибоко зворушений, першим приніс звістку про смерть доньки Карпілія, ні найближчий Аецієві молодий Касіодор, ні взагалі ніхто інший не міг збагнути, які почуття викликала в душі непереможного сумна звістка про втрату золотоволосої подруги, яку все оточення її чоловіка щиро шанувало. Хай там як, Аецій якомога швидше виїхав до Італії, щоб урочисто поховати дружину, і вже до Іспанії не повернувся, віддавши долю змагань зі свебами в руки Астурія, якому надав титул пресвітлого комеса Hispaniarum, а той, віддячуючи улюбленому воєначальнику, прислав йому молодого трибуна і поета Меробада, щоб той оспівав у свої віршах кожен вчинок Аеція.