Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації
- Автор: Пилског Стурла
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-6-1712-9172-0
- Переводчик: Вікторія Савчук
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації». Краткое содержание книги:
Сифіліс був довго невідомий у Європі, однак 1494 року він на весь голос заявив про себе. Цього року в Європі, в італійському місті Неаполі, стався перший спалах. Він був пов’язаний із вторгненням французьких військ, тож дуже швидко нова недуга отримала назву «французька хвороба». Не дивно, що французи не погоджувалися з такою назвою і натомість охрестили недугу «італійською хворобою». З плином часу і поширенням сифілісу звичай давати йому нові назви й звинувачувати інших перетворився на своєрідне змагання. У Росії його називали «польською недугою», у Скандинавії – «іспанською хаворобою», тоді як турки віддали перевагу варіанту «християнська недуга». Тож таки непогано, що 1530 року врешті ця епопея завершилася прийняттям більш нейтральної назви – сифіліс. Її було взагалі взято з поеми «Syphilis, sive Morbus Gallicus» («Сифіліс, або Про галльську хворобу») італійського лікаря Джироламо Фракасторо. У ній автор описує долю юного пастуха Сифілуса – першого, хто, згідно з віршем, захворів на сифіліс.
Після того як хвороба прижилася, почала точитися дискусія про те, як ця інфекція потрапила до Європи. За найбільш популярною і, мабуть, найвірогіднішою теорією, бактерію привіз із Америки Христофор Колумб. Зауважимо, це зробив не він особисто, а члени його екіпажу, які вели розгульне життя серед корінного населення, що вважали відкриті землі новим континентом. З цієї точки зору назва «Колумбова недуга» пасувала б сифілісу більше.
Противники теорії Колумба вважають, що сифіліс був у Європі ще до 1494 р., просто доти не було зафіксовано великих спалахів хвороби.
Герпес – це статева хвороба, яка «є у всіх». Уважається, що дві третини населення світу мають один із двох вірусів – збудників герпеса. У Норвегії ці цифри ще вищі й перебувають на рівні 80 %. Водночас більшість із тих, хто заражається, ніколи не зауважують цього.
Герпес істотно відрізняється від інших венеричних хвороб. Це пояснюється мікробом, який його спричиняє. На відміну від решти венеричних захворювань, які ми розглянули, герпес – це вірус, або, точніше, два віруси. Найбільш поширений називається вірусом герпесу простого 1 (HSV-1, ВПГ-1), і це саме він спричиняє класичні виразки на вустах, які більшість із нас бачили або мали. Другий вірус герпеса, HSV-2 (ВПГ-2), більшою мірою асоціюється з утворенням виразок на статевих органах, це так званий генітальний герпес. У нас вважається, що від 50 до 80 % усіх норвежців заражаються ВПГ-1 в дитячі роки, зазвичай безсимптомно. Що ж до ВПГ-2, то ним мало хто заражається до того, як дебютує в сексуальному житті, а вже тоді, навпаки, він відносно поширений, і 20–30 % усіх норвежців у кожний окремо взятий момент часу заражені генітальним герпесом.
Картина ускладнюється тим, що ВПГ-1 також може без проблем уражати статеві органи. Аналогічним чином ВПГ-2 може спричинити герпес на губах. Якщо людина вже заражена вірусом ВПГ-1, це певною мірою може захистити її від зараження ВПГ-2 пізніше, однак не забезпечує цілком надійного імунітету.
Симптоми виникають переважно через тиждень після зараження. Класична картина – це невеликі болючі нагноєні пухирці на статевих органах. Дехто має також температуру і загальне хворобливе самопочуття. Під час першого спалаху симптоми тримаються два-чотири тижні, однак його тривалість можна скоротити за допомогою ліків. Після того як спалах мине, вірус залишається в організмі й вкладається в сплячку вздовж нервових корінців по всьому тілу. Тож людина ніколи не позбудеться цієї хвороби, що може знову і знову спалахувати з регулярними проміжками. Такі збудження настають часто в ситуаціях стресу або під час розвитку іншої хвороби, бо тоді імунітет ослаблений або бореться з іншим ворогом.