Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації
- Автор: Пилског Стурла
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-6-1712-9172-0
- Переводчик: Вікторія Савчук
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації». Краткое содержание книги:
Можна зніяковіти під час зустрічі із колишнім сексуальним партнером. І краще не стане, якщо причина зустрічі – необхідність повідомити цій особі, що ти, дуже вірогідно, заразив її венеричною хворобою. Оскільки хвороба може призвести до серйозних наслідків, інфекцію обов’язково відстежують, і це передбачає інформування попередніх партнерів. Якщо людині непросто зробити це самій, можна попросити про допомогу лікаря.
Це стосується також деяких інших хвороб, та серед статевих інфекцій хламідіоз – король, принаймні якщо взяти до уваги те, яка кількість людей від нього потерпає. У Норвегії понад 26 000 осіб інфікується хламідіозом щорічно, і носієм інфекції є кожен 25-й сексуально активний норвежець віком до 25 років.
Захворювання це спричинює бактерія Chlamydia trachomatis, яку було виявлено 1907 року і яку довго вважали вірусом. 1960 року зрозуміли, що йдеться про бактерію, проте лише в 1980-х рр. винайшли ефективні методи виявлення інфекції.
Хламідіоз – підступне захворювання. Восьмеро із десятьох інфікованих не мають симптомів. Тобто інфекцію можна мати тривалий час, не усвідомлюючи цього. Зараження відбувається через вагінальний або анальний статевий акт, і ризик підхопити її через секс з особою, яка вже має інфекцію, – близько 10 %.
Якщо симптоми захворювання проявляються, чоловік має виділення білого кольору із сечовипускного каналу і гостре відчуття печіння, коли мочиться. У жінок симптоми проявляються ще рідше, але й вони можуть відчувати печіння під час сечовипускання, мати густіші, ніж зазвичай, виділення і невелике кровіння в піхві під час статевих зносин. Якщо зараження відбувається через анальний секс, бактерія хламідії спричинює запалення прямої кишки з такими симптомами як біль і свербіж.
Допоки люди проходять тестування і здають аналізи, хламідію досить просто виявляти і лікувати. Нехай якийсь раз краще буде зайвим, аніж його забракне. Без лікування ця інфекція може призвести до сильного і серйозного запалення придатків яєчок у чоловіків. У жінок може бути ще гірше, оскільки інфекція може поширитися до яєчників і матки. У гіршому випадку це може закінчитись безпліддям і хронічними болями в геніталіях. Ризик такого розвитку подій невеликий, та все ж зайвий раз ризикувати не варто.
У Норвегії тестування і лікування хламідіозу безкоштовне і здійснюється чи в сімейного лікаря, в медпунктах/поліклініках, чи у спеціалізованих клініках хвороб, що передаються статевим шляхом. Лікування полягає в проведенні тижневого курсу антибіотика. Інфекцію можна також лікувати денним курсом, однак це не рекомендується, насамперед через небезпеку того, що бактерії можуть розвинути резистентність.
Пошук в інтернеті місць, де можна зробити тести на наявність хламідії, видасть перелік приватних клінік, де за кілька сотень можна зробити аналізи. Погортайте ці результати і сходіть до свого лікаря або знайдіть найближчий медпункт чи державну поліклініку. Вони це роблять так само швидко, і це нічого не коштує.
Ми знали про те, що секс може призводити до хвороб, іще кілька сотень років тому. А що статевий акт може закінчитись вагітністю, було відомо ще раніше. Віддавна люди робили спроби захищатися від обох небажаних наслідків сексу методами часто так само вигадливими, як і безрезультатними. У стародавній Японії, зокрема, зазвичай використовували маленькі ковпачки, зроблені з панцира черепахи, щоб прикривати головку пеніса. У сусідньому Китаї натомість довіряли кишкам ягняти й свині. Інші покривали пеніс смолою або вмочували в сік цибулі.
І лише в XV ст. почали прозирати контури того, що досі залишається єдиним превентивним засобом як від вагітності, так і від венеричних хвороб. Стрімкий розвиток захисних пристосувань був спричинений спалахами сифілісу, що охопили великі території в усьому світі. Утримуватися від випадкового сексу, звісно, не було реалістичною альтернативою, тож люди змушені були шукати способів захиститися. Першим, хто підійшов до цього з наукової точки зору, був італійський лікар Габріель Фаллопій, який у XVI ст. описав використання клаптика лляної тканини, обв’язаної довкола пеніса. Він стверджував, що випробував метод на понад тисячі чоловіків, і жоден із них не заразився сифілісом. Питання полягає в тому, чи наукові методи Фаллопія відповідали б вимогам сьогодення, але це принаймні був початок.
Паралельно з кишками і міхурами тварин лляні кондоми відносно широко використовувались у вищих колах суспільства аж до XIX ст. Наступна епоха в історії кондома розпочалася 1839 року, коли Чарльз Ґуд’їр винайшов свій метод вулканізації. Цей процес робить гуму більш витривалою, що зрештою мало велике значення для виробництва шин. Однак і сексуальність теж мала неабияку користь із цього нового винаходу: 1855 року випустили перші гумові кондоми, які стали широкодоступними на ринку.