Виправний день

Будинок — це не батьківщина. Такий факт змушує ділити колишні сполучені штати, щоб створити окремі, чітко автономні держави, де люди зможуть жити своїм життям. Неправильно, коли одна культура нав’язується іншій діями чи очікуваннями. Тому кожен повинен існувати вільним від вимог, які висувають до нього інші.

Міс Жозефіна націлилася пультом, наче скіпетром, щоб прогнати цього чоловіка, проте його зображення залишалося і проповідь продовжувалася:

Кожна група повинна проживати на території, де вона сама визначає норму. Інакше виникає самознищення, самоненависть чи агресивне до інших самозвеличення. Алкоголізм, наркотики і токсична сексуальна поведінка виникають тоді, коли культури змушені ділити публічний простір. Жодна культура не повинна дотримуватись очікувань і бути підвладною нищівному погляду іншої.

На Арабеллі був її фартух, вона викручувала в руках рушник для тарілок. Вона запитала:

— Що це значить?

— Це нічого не означає, — запевнила її міс Жозефіна і відправила назад чистити горох.

Арабеллу це наче не переконало, вона виходила з кімнати повільно, як меляса, задкуючи, щоб не відриватися від екрана. Чоловік на ньому продовжував просторікувати:

У більшості спортивних змагань є поділ за статтю, так само й культури повинні бути відділеними одна від одної, щоб жодна не могла домінувати над іншою.

Невеселим результатом цього став чоловік Арабелли Льюїс, який відчув своїм обов’язком заявитися у дверях вітальні, не підходячи ближче, ніж до порога, і спробувати переконати міс Жозефіну, що Джорджія — більше не штат Сполучених Штатів, а тепер, разом із Флоридою, Луїзіаною, Міссісіпі й Алабамою, утворює якесь королівство Мартіна Лютера Кінга, призначене для проживання лише темношкірих, й на цих словах міс Жозефіна підкотилася до дверей і зачинила їх йому перед носом.

Незважаючи на докази, що надавали очі й вуха, плантація Пібоді залишається її власністю та її домом. І до того, як нею заволодів її клан, земля належала племенам мускозьких криків та ямакроу[145]. І жодне блазнювання з перекроюванням штатів цього не змінить.

Тут вона має авторитет. Якщо вона дозволить, щоб її видерли з корінням і повезли на північ чи на захід, то перетвориться на звичайну бабушенцію-садівницю, стару дівку з тридцятьма шістьма повними столовими наборами «Краун Дербі».

Деякі дерева надто старі й розлогі, щоб їх пересаджували. І, якщо Арабелла й інші ще не забули, міс Жозефіна — це душа плантації. Лише вона одна знає всі особливості насоса для криниці чи те, як дренувати цистерну зі стічною водою. Лише вона розуміється на сівозміні сорго з тютюном. Ба більше, без її знань мазутний пальник і вентилятор котла спалять будинок ущент за якийсь рік. Хай подивляться Арабелла, її чоловік Льюїс, їхні сини Честер і Льюїс-молодший і їхня дочка, маленька Лурей, хай лише подивляться. Хай лише спробують, як це — вести тут господарство без її розпоряджень.