Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Відтоді, як до числа гарячих точок українського протистояння додалась Одеса, українці з острахом поглядають на ближні південні міста, де поки що тихо, незважаючи на їхню наближеність до Криму і Донбасу — на Херсон, Миколаїв і Запоріжжя. Ходять чутки, що ось-ось і там виникнуть масові заворушення зі стріляниною, з убитими й пораненими. І якщо це станеться, то виявляться правдою припущення багатьох політологів, які говорили, що Путін хоче відрізати Україну від Чорного моря і приєднати до Росії Придністров’я, захопивши вісім областей України, які відокремлють Придністров’я від Ростовської області Росії.
Українська столиця Київ тепер теж оточена блокпостами, на яких, крім співробітників ДАІ, чергують військові з автоматами і добровольці з «Народної самооборони». Вони уважно дивляться на номерні знаки автомобілів і на кількість пасажирів чоловічої статі в машині. Зупиняють машини рідко, але відразу перевіряють багажник і документи.
• Артем Шевченко «Слов’янськ. Початок війни»
ПЕРШИЙ ВЕЛИКИЙ БІЙ
Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України:
— Найскладнішим було — переходити зі стану світовідчуття мирного часу в ситуацію, коли правила змінилися. Вся мораль змінилася, все змінилося. І потрібно було приймати рішення, тому що інакше втрати будуть великі. І ось це нам найбільше заважало оразу розчавити все сепаратистське кодло.
На аеродром Краматорська, який охороняли солдати 85-ї авіаційної комендатури, на початку травня прибули додаткові армійські сили: десантники 95-ї Житомирської бригади та спецпризначенці з 8-го Хмельницького полку. Загалом гарнізон Краматорського аеродрому з кінця квітня був заблокованим у ворожому оточенні під постійними атаками бойовиків. Вони понад усе хотіли отримати контроль над повітряною брамою всієї півночі Донецької області.
Для нинішнього генерал-полковника у відставці Юрія Аллерова 5 травня 2014 року відбувся особливий бій. Уперше в ньому брала участь така велика кількість учасників з обох сторін. Уперше бойові дії тривали так довго — до п’яти годин. Уперше такий інтенсивний бій сторони вели на одній відносно вузькій ділянці фронту — перехресті доріг у селі Семенівка на основній трасі М-03 Київ — Харків — Ростов.
Застосовувався весь арсенал легкої та важкої стрілецької зброї: автомати, снайперські гвинтівки, ручні й великокаліберні кулемети, ручні та підствольні гранатомети.
Юрію Аллерову довелося, командуючи цим боєм, перейматися не лише долею всіх бійців, а й особливо долею одного з них.
У бойових порядках загону, який рухався з Краматорська в бік Ізюма, перебував і вів активний вогонь по противнику його син — Владислав Аллеров, офіцер-спецпризначенець групи «Вега» НГУ. Крім нього в тому бою взяли участь кілька досить відомих бійців: отримав поранення рідний брат Сергія Кривоноса — спецпризначенець-гвардієць Владислав Кривонос, активно себе виявили командири «Омеги» полковники Анатолій Стрельченко та Сергій Асавелюк. Серед офіцерів «Альфи» перебував і вміло вів бойові дії Олександр Устименко, який згодом став начальником Центру Спецоперацій «А», тобто командиром головного антитерористичного підрозділу країни.
Юрій Аллеров, позивний «Карпати», генерал-полковник, командувач Національної гвардії України (грудень, 2015 — травень, 2019):
— Ми вивели основну групу з Краматорська, яка там була не потрібна. Цей бій був зустрічний, заразом і подивилися, що там є у ворога. Ми завдали серйозних втрат противнику, тому що, за оперативною інформацією, яка до мене надходила, вони були такими: понад 40 осіб 200-х і сотні поранених, тобто морг заповнений. У них був шок. Навіть є висловлювання Гіркіна, що для них це було, як «маленьке пекло».
Наш офіцер бойової групи «Альфа», що йшла з Краматорська, і якому я ставив завдання тут… ви розумієте, коли хлопці виходять із бою, а він із криком на мене: «Генерал, на твоїх руках кров!» Я кажу: «Я знаю…» Багато тоді було емоцій.
Цей час таки переламний, тому що «Альфа» ніколи не працювала в таких бойових умовах, коли ворог добре озброєний. Це складана ситуація: територію ми не контролюємо, а противник — скрізь. Єдине, що нам тоді не дозволило втратити багато людей, те, що в «Альфи» була досить непогана екіпіровка і всі наркотично-знеболювальні засоби. Вони віддавали їх нашим пораненим хлопцям.