Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

5 травня 2014 року

• Андрій Курков «Щоденник Майдану та війни»

5 травня. Українські шахтарі не воюють. Поки Одеса повільно приходить до тями після загибелі майже п’ятдесяти осіб 2 травня, в Донбасі триває війна, на якій уже особливо не підраховують жертв. Через день проросійські сепаратисти з переносних ракетних комплексів збивають українські військові вертольоти, щодня або українські десантники нападають на блокпости сепаратистів, або сепаратисти нападають на військові частини. Раз у раз ідуть бої за телевежі біля донецьких міст. Деякі телевежі вже по двічі переходили з рук у руки. Як тільки телевежу захоплюють сепаратисти, вони відразу вимикають мовлення українських телеканалів і вмикають російські телеканали. Потім, коли українські війська звільняють телевежу від окупантів, російські телеканали вимикаються, а українські знову з’являються в ефірі. З понеділка пішов рахунок жертвам і серед мирного населення. Сепаратисти ховаються за живим щитом із місцевих жителів. Православна церква Московського патріархату закликає віруючих виходити й ставати перед озброєними до зубів проросійськими бойовиками, але гинуть поки що не ті, хто приходить захищати своєю беззбройністю бойовиків, а випадкові перехожі. Адже бої йдуть на вулицях, біля будинків. У хід ідуть не тільки автомати й кулемети, але й міномети, і гранатомети. Неконтрольований політ чиєїсь кулі обірвав життя чоловіка, який вийшов на балкон подивитися, що відбувається в місті.

А в місті Слов’янську в цей час мінометним вогнем було підірвано автозаправку, йшов бій біля блокпоста проросійських бойовиків, котрим перегороджено трасу на Росію. У цьому бою українські війська втратили чотирьох солдатів убитими і вісім пораненими. Проросійський бойовик, який брав участь у битві, повідомив про два десятки загиблих сепаратистів. Але вся інформація, яка потрапляє і в інтернет, і в телевізійні новини, видається неперевіреною, неточною. Журналістів у містах, охоплених справжньою війною, залишилося дуже мало. В основному всю інформацію звідти викладають в інтернет місцеві жителі. Окремо виступають час від часу лідери сепаратистів, які заявили останніми днями, що до них прийшло підкріплення — сотні російських козаків, а також соратників по «великій російській ідеї» з Криму та південного сходу України. Ці заяви цілком можуть виявитися просто частиною психологічної війни, способом тиску на Київ і на українську армію. Одначе події 2 травня в Одесі, в яких брали участь немало громадян Росії та громадян невизнаної Придністровської республіки, дозволяють думати, що в оточені армією містечка Донбасу могли проникнути нові сили бойовиків. Усе нові й нові будівлі захоплюють озброєні сепаратисти, і навіть там, де вже тижнями немає української влади і де розбіглася міліція, вони продовжують захоплювати адміністративні будівлі. У Слов’янську, де щодня йдуть бої, де місто практично залишається під контролем бойовиків, сепаратисти знайшли ще один незахоплений будинок — районний пенсійний фонд — і зайняли його. Якраз його могли зайняти й новоприбулі бойовики, для яких не вистачило місця в уже зайнятих і забарикадованих будинках.