Хижа

— А вона… — почав Мак.

— Вона щаслива з того, що бачилася з тобою. А як вона зраділа, коли дізналася, що тобі краще! — Мак знизав плечима, намагаючись утриматися від сліз. Ісус це зрозумів і змінив тему: — Як тобі Софія?

— Софія? Ось хто вона така! — вигукнув Мак, та одразу ж спантеличився: — Хіба вас четверо? Софія — теж Бог?

Ісус засміявся.

— Зовсім ні, Маку. Нас лише троє. Софія — це втілення мудрості Тата.

— Це, мабуть, як у Приповістях Соломона, де мудрість зображено жінкою, яка кличе на вулицях, шукає тих, хто б до неї прислухався.

— Так, це вона.

— Проте, — Мак замовк на мить, нахилившись, щоб розв’язати шнурки, — вона здається такою реальною.

— Вона більш ніж реальна, — відповів Ісус. Він огледівся, ніби хотів пересвідчитися, що їх ніхто не підслуховує, і прошепотів:

— Вона — частина тієї таємниці, якою є Сарайю.

— Як я люблю Сарайю! — вигукнув Мак, підвівшись, сам здивований своєю відвертістю.

— Я теж! — підтвердив Ісус.

Вони вже повернулися на берег і стояли мовчки, дивлячись на хижу.

— Зустріч із Софією була жахливою й прекрасною водночас, — Мак нарешті відповів на запитання, поставлене Ісусом раніше. Раптом він помітив, що сонце так і не наблизилося до обрію. — Скільки минуло часу?

— Не так уже й багато — менше п’ятнадцяти хвилин, — побачивши на обличчі Мака здивування, Ісус додав: — Час із Сарайю минає дещо інакше, ніж зазвичай.

— Із нею все минає не так, як завжди, — пробурмотів Мак.

— Насправді, — почав Ісус, але зупинився, щоб запустити останній камінець, — у неї все цілком нормально й елегантно просто. Ви ж, будучи загубленими й незалежними, ускладнюєте ситуацію, через що вважаєте її простоту тяжкою для розуміння.

— Тобто, я складний, а вона — проста? Нічогісінько собі! Ти перевернув мій світ з ніг на голову! — Мак уже знову сидів на колоді, знімаючи взуття й шкарпетки, аби повертатися назад. — Можеш мені дещо пояснити? Як мої діти могли бути уві сні, якщо зараз обідня пора? Як таке могло статися? Тут хоч щось відбувається по-справжньому? Чи я теж сплю?

Ісус знову засміявся.

— Хочеш знати, як усе працює? Не запитуй, Маку. Тобі зарано знати про поєднання часових вимірів, чим, відверто кажучи, більше опікується Сарайю. Час, як ти розумієш, не є перепоною для того, хто його створив. Якщо хочеш, можеш у неї запитати.

— Напевно, я можу почекати. Мені просто було цікаво.

— На твоє запитання, чи тут хоч щось відбувається по-справжньому, можу відповісти: тут усе більш ніж справжнє, – Ісус зробив паузу, щоб Мак мав змогу усвідомити почуте. — Правильніше було б поцікавитися, що саме справжнє, а що ні.

— Не маю про це жодного уявлення, — визнав Мак.

— Чи було б усе тут менш справжнім, якби відбувалося уві сні?

— Напевно, я був би розчарований.

— Чому? Маку, тут відбувається набагато більше речей, ніж ти можеш усвідомити. Запевняю тебе, тут усе більш справжнє, ніж життя, яким ти його знаєш.