Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Річард Рал, якщо ти відкидаєш мій план, запропонуй свій.

Він задихався, відчуваючи неймовірну біль. Коли чоловік закашлявся, Келен побачила кров.

— Річард! — Ахнула вона.

Том підбіг до них. Побачивши закривавлене обличчя Річарда, він теж зблід.

— Допоможи мені віднести його до воза, — попросила Келен, намагаючись говорити рівно.

Кара підставила плече під одну руку, Том обхопив Річарда за іншу і допоміг Келен і Карі поставити його на ноги.

— Ніккі, — просипів Річард.

— Що? — Запитала Келен.

— … хотіла знати, які в мене ідеї? Ніккі… — Біль знову забрала його подих. Коли він кашляв, кров з'являлася з рота і стікала по підборіддю.

Ніккі — відьма, не чаклунка. А Річарду потрібен чарівник. Навіть якщо їм і не довелося їхати через усю країну, можна було знайти кого-небудь тут.

— Але Зедд зміг би допомогти краще всіх… — наполягала Келен.

— Зедд занадто далеко. Треба їхати до Ніккі. Вона володіє двома сторонами дару.

Про це Келен не подумала. Відьма й справді може допомогти.

На півдорозі до воза Річард втратив свідомість. Вони ледь втримали його. Том підхопив його попід пахви, а Келен з Карою притримували його коліна.

Томуодним дбайливим і могутнім ривком уклав Річарда у візок. Дженнсен швидко розкотила спальний мішок. Всі разом вони обережно поклали Річарда. Келен спостерігала за собою немов би зі сторони: як вона рухається, говорить. Вона змусила себе не впадати в паніку.

Келен і Дженнсен спробували приблизитися до Річарда, щоб подивитися, як він. Але Кара відштовхнула їх, схилилася над Річардом і приклала вухо до рота, слухаючи. Її пальці знайшли пульс на горлі, а рука обхопила лорда Рала за шию — Кара готувалася віддати йому свій подих, якщо буде потрібно. Морд-Сіт знали толк в таких речах — знали, як продовжити життя людини для подальших мук. Але і врятувати життя Кара теж вміла.

— Він дихає, — впевнено сказала охоронниця. Вона дружньо потиснула руку Келен. — І дихає вже легше.

Келен кивнула, не в силах вимовити ні слова. Вона притулилася до Річарда, обійнявши його з іншого боку, поки Кара обтирала кров з його підборіддя. Келен відчувала себе безпорадною, не знаючи, що треба робити.

— Будемо їхати всю ніч, — кинув через плече Том, підіймаючись на козли.

Келен змусила себе думати. Вони повинні дістатися до Ніккі якнайшвидше.

— Ні, до Алтур-Ранга далеко, — вимовила вона. — Поблизу немає доріг, нерозумно їхати потемки. Якщо ми будемо настільки нерозумні, то просто вб'ємо коней, або вони зламають ногу, що ще гірше. А якщо ми втратимо коней, то не зможемо нести Річарда і приїхати вчасно. Краще рухатися якнайшвидше, але зупинятися на відпочинок. Нам треба думати головою, а то її не зносити.

Дженнсен тримала долоню брата в своїх руках.