Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » право » Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:

У навчальному посібнику розглядаються питання загальної характеристики злочинів у сфері службової діяльності, визначається їх об'єкт, ознаки предмета, об'єктивної та суб'єктивної сторін та суб'єкта. Дається кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів, непередбачених розділом «Злочини у сфері службової діяльності», а також складів деяких суміжних злочинів, передбачених розділами п'ятим та п'ятнадцятим Особливої частини Кримінального кодексу.
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 168
Перейти на страницу:

Вельми спірний підхід до визначення змісту ознаки «всупереч інтересам служби» у Д.І. Крупки: дія суперечить інтересам служби, якщо при використанні дискреційних повноважень службова особа має вибір між декількома правомірними варіантами поведінки, але обирає недоцільний варіант, або при виборі варіанту діє недобросовісно[264]. Під дискреційними повноваженнями службової особи Д.І. Крупка розуміє наявність у неї права вибору між декількома варіантами правомірної поведінки, які закон передає на розсуд службової особи: службова особа має право вибору між декількома діями (або між дією і бездіяльністю), і кожен варіант поведінки сам по собі правомірний, але одні з них більш доцільні, а інші — недоцільні, і службова особа вибирає недоцільний варіант поведінки. Крім того, Д.І. Крупка пов'язує визнання діяння вчиненим всупереч інтересам служби із мотивом його вчинення: корисливий, інші особисті інтереси або в інтересах інших осіб, у зв'язку з чим воно визнається недоцільним у даній конкретній ситуації[265].

Наведена позиція Д.І. Крупки обумовлена своєрідним розумінням ним діяння при зловживанні владою чи службовим становищем як ознаки його об'єктивної сторони — воно вчинюється в межах повноважень, але суперечить інтересам служби і вчинюється з використанням службового становища[266], з чим погодитись не можна. У Законі (ст. 364 КК) нічого не говориться про те, що діяння при зловживанні владою або службовим становищем вчинюється в межах повноважень службової особи. Якщо діяння вчинене в межах повноважень службової особи, то воно має вважатись законним. Повноваження — це право (права), надане (надані) кому-небудь для здійснення чогось[267]. Повноваження службової особи — це обсяг наданих їй прав для виконання нею покладених на неї обов'язків. Суть зловживання службовим становищем, а саме суть вчинення дій всупереч інтересам служби, в тому, що службова особа вчинює дії, які вона в даній конкретній ситуації не має права вчинювати, а за наявності дискреційних повноважень вчинює дії, якими порушуються інтереси, що очолюють ієрархію інтересів чи стоять в ній вище, задовольнити які повинна особа. Тобто особою або ігнорується визначений законодавством пріоритет інтересів, або вчинюються дії, які законодавець не дозволяє вчинювати. Наприклад, службова особа має взагалі право розпоряджатися майном юридичної особи, але це право може бути обмежене законодавцем, наприклад, щодо майна, яке знаходиться у податковій заставі. Службова особа не має права відчужувати активи, що знаходяться у податковій заставі, без письмового узгодження із контролюючим (податковим) органом, а тому дія, яка є правомірною взагалі, в конкретній ситуації є незаконною, а не правомірною. Дискреційні повноваження взагалі, про які говорить Д.І. Крупка, в наведеній ситуації перетворюються в обов'язки і службова особа позбавляється права вибору.

В.І. Тютюгін також вважає, що діяння, що утворює об'єктивну сторону будь-якого службового злочину, завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для виконання яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями[268].

Характерним є Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Гулеватого Олександра Івановича про офіційне тлумачення частини другої статті 164 Кримінального кодексу України 1960 року (справа про службових осіб підприємств, установ та організацій) від 30 жовтня 2003 р. № 18-рп/2003, у якому зазначається, що діяння, що становлять об'єктивну сторону службових злочинів (за винятком давання хабара), завжди вчиняються всупереч інтересам служби, тобто є незаконними і такими, що суперечать цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління відповідних органів, підприємств, установ та організацій і для виконання яких службові особи цих апаратів наділяються певними повноваженнями[269].

Зверну увагу на те, що, по-перше, наведений текст є майже дослівним відтворенням наведеної позиції В.І. Тютюгіна. По-друге, у наведених визначеннях, зокрема у самому Рішенні, між словами «тобто є незаконними» та «такими, що суперечать цілям і завданням…» вжитий сполучний «і», тобто, з позиції Конституційного Суду України, вчиненими всупереч інтересам служби діяння службової особи можуть визнаватись за умови, що вони одночасно є і незаконними, і такими, що суперечать цілям і завданням, заради яких функціонує апарат управління і для виконання яких службові особи апарату управління наділяються певними повноваженнями. Таке одночасне поєднання ознак діяння службової особи є вельми сумнівним, оскільки незаконність діяння означає забороненість його Законом. У той же час прямої заборони здійснення (нездійснення) службовими особами певних дій законодавчі акти можуть і не містити. Крім того, у такому разі норми, сформульовані у диспозиціях частин перших статей 364, 365, 366, 367, 368, 370 КК, слід було б вважати нормами із бланкетними диспозиціями, тобто необхідно було б у процесуальних документах вказувати, який саме Закон і яку його норму порушила службова особа.

вернуться

264

Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е.Л. Стрельцова. — X.: ООО «Одиссей», 2002. — С. 573.

вернуться

265

Там само.

вернуться

266

Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Е.Л. Стрельцова. — X.: ООО «Одиссей», 2002. — С. 572.

вернуться

267

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голови, ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. — С. 814.

вернуться

268

Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. професорів МЛ. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Юрінком Інтер, X.: Право, 2001. — С. 393; Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. — С.982.

вернуться

269

ОВУ. — 2003. — № 48. — Ст.2534.

1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 168
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)