Чужі скелети
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-424-232-2
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Чужі скелети». Краткое содержание книги:
Чорна Дама наблизилася до столу впритул. Щосили грюкнула по поверхні кулаками, аж стіл здригнувся над головою переляканої жертви. Хованка виявилася досить умовною, Юля розуміла це, але все одно — для того, аби вбити її, Чорна Дама мусить бодай витягти свою жертву з-під столу. Або — відсунути стіл. У будь-якому разі кожен зайвий рух ворога — виграні секунди для Юлі.
Чорна Дама рвучко відсунула стіл.
Щось грюкнуло об підлогу — залишені від спроби влаштувати романтичну вечерю стилізовані пафосні мідні канделябри звалилися додолу.
Чорна Дама спробувала схопити Юлю за ногу. Та хвицнула, влучивши у ворога п’яткою. Шкоди не завдала, Чорна Дама тільки в черговий раз рикнула, мукнула, а тоді протяжно й моторошно завила. Це було виття побитої самотньої собаки — або хижого перевертня, баченого Юлією лише по телевізору, коли там показували ненависні їй страшилки.
Вона навіть уявити собі не могла, що одного разу така страшилка відбудеться з нею. Доведе: буває і така реальність.
Ставши навкарачки, Юлія знову випросталася. Тепер вона стояла по той бік столу — а стіл, у свою чергу, відділяв її від Чорної Дами. Зараз за спиною були двері в гостьову кімнату, і Юля вирішила повторити свій план. Та щось підказувало — вона знову не встигне добігти до дверей, і ця гра в квача триває лише тому, що Чорній Дамі гратися ще не набридло. Вона була дужчою за свою жертву, крім того, на її боці — страх, який далі не відпускає Юлію з обіймів і дещо сковує її рухи, робить жертву менш зграбною за ката.
Але, мабуть, Чорна Дама не врахувала — саме страх іноді надає сили людям. Вони не стають сміливішими. Бажання вирватися з обіймів страху в певний момент пересилює саме відчуття невідворотної загибелі. Юля Гараніна відчула — з нею тепер відбувається саме це.
— Пішла геть! — закричала вона і, не дочекавшись мукання чи виття у відповідь, повторила: — ГЕТЬ! ГЕТЬ ЗВІДСИ! СУКА!
Чорна Дама знову завила і посунула на свою жертву, тепер уже точно маючи намір припинити цю безглузду гру в квача.
Юля кинулася бігти довкола столу. Чорна Дама метнулася за нею.
Під ногами Юлі трапився канделябр — поштовхом вона відкинула його вбік. Чорна Дама сіпнулася, помінявши напрямок руху і знову рвонувши їй навперейми. Юля відстрибнула, спробувала знов кинутися на кухню. Та Чорна Дама, як завжди, виявилася моторнішою — шлях до великих ножів був відрізаний.
Дві жінки — розлючена і перелякана — знову побігли довкола столу.
Вибравши момент, Юлія різко зупинилася і, недовго думаючи, щосили штовхнула важкий стіл, намагаючись влучити у ворога. Несподівано їй це вдалося. Ця дія навіть захопила Чорну Даму зненацька — вона не чекала від жертви такої рішучої контратаки. Ріг столу штовхнув її в живіт, вона зупинилася, ледь поточилася, і тоді Юлія знову штовхнула стіл, а потім, підхопивши його за ніжки, сильним відчайдушним ривком перевернула, кидаючи на чорну постать. Відчутного ефекту не чекала, але, як не дивно, досягла — важкий стіл завалився на Чорну Даму вертикально, під його вагою вона поточилася сильніше, і Юлі не лишалося нічого, як закріпити власний успіх — вона з низького старту, відштовхнувшись від підлоги, налетіла на стіл, вдаривши вагою тіла по стільниці, і разом із ним повалилася на Чорну Даму, притискаючи її до підлоги.
Та почала звиватися, придушена столом, а Юлія, маючи намір остаточно перемогти, скочила на стільницю ногами, кілька разів підстрибнула. І зойки та хрипіння, котрі линули знизу, були для неї набагато мелодійнішими за всяку музику.
— На, на, НА, НА!!! — кричала Юля з кожним стрибком. — Отримуй! Сука! На тобі, на тобі, НА ТОБІ!
І все ж таки вона не до кінця розрахувала свої сили та недооцінила міць ворога.
Підбадьоривши себе нелюдським зойком, Чорна Дама рвонулася, скинула з себе стіл, при цьому Юлія втратила рівновагу, махнула руками і лише дивом утрималася на ногах, тільки зістрибнула зі стільниці. Чорна Дама вже зводилася на рівні ноги, не припиняючи грізно гарчати, і за мить уже кинулася на Юлію, стрибнувши просто через перекинутий стіл.
Міцні руки схопили Юлю за плечі. Сморід від Чорної Дами видався нестерпним. Чи це Юлії здалося, чи то справді в неї біля вуха клацнули зуби.
Тепер Юля не втрималася на ногах. Вона впала, потягнувши за собою Чорну Даму, і спробувала розчепити пальці, котрі тягнулися до її шиї. Сила в страшної жінки таки виявилася неймовірною, справді якоюсь потойбічною. Та на боці Юлії було її активне відчайдушне небажання помирати ось так, невідомо від чиїх рук, невідомо за що, з чужої волі.